365 днів з Великим Митрополитом

СВ. АП. АНДРЕЯ ПЕРВОЗВАННОГО З нагоди святого Андрея в році 1942 багато зичли­вих мені людей переслало мені свої побажання. Я рад би кожному зокрема щиро подякувати і взаїмно переслати кожному на Коляду слова щирого привіту. Не маючи спромоги цього зробити, пересвідчений, що письмен­ною відповіддю на листа чи телеграму не сплачується довгу вдячности за щире серце, за

Багато тисяч літ існує людський рід на землі. Багато народів було, багато й минулося вже, а історія не знає ані одного з них, який був би без Бога і релігії. Нарід без Бога і релігії не може існувати. Бо як нема Бога і нема релігії, то нема також ніякої моралі ні обов’язку, нема закону ні

Добрий християнин, сповняючи буденні праці, коли це робить з любові ближнього та з любові Бога, може мати перед Богом заслугу молитви чи навіть Найсвятішого Причастя. Тому, дорогі, преважна це справа – умі­ти так по-християнськи для Бога і ближніх працювати, щоби ми сповняли той приказ святого апостола Павла: “Чи їсте, чи п’єте, чи що іншого робите,

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПРАВ ЛЮДИНИ Стоячи на сторожі суспільної моральности, мусимо рішуче ставити в обороні тих, що не вміють себе самих успішно боронити, мусимо противитися всім їх кривдам, хоч би й нараженням власного добра. Не можемо солідаризуватися з інтересами якого-небудь суспільного класу, не входимо в союз із жодною партією. Однак при суперечних інтересах багатших і убогих верств стаємо на бік

Ісус мав звичай перед кожним важним ділом упо­корити Себе. Робив це для нашого приміру і з»потреби людської природи. Це одинока відповідна дорога для чоловіка приступати до якого важного діла. Спершу впо­корився, шукаючи хрещення у Йоана, відтак спокусами диявола, а тепер, ідучи на муки, робить таке дивне діло покори, що найбільший Його ученик не зрозумів Його

“Слухайте ваших наставників і коріться!” (Євр. 13,17).. пише Святе Письмо. Так уже мусить і бути, що одні люди мають наказува­ти, а другі слухати. Не можуть же всі розказувати! І не можуть усі, під кожним оглядом, рівними собі бути!

Є дві річі дуже важні, без яких молитва буде плит­кою. Перша – це те, що так правило, як і Служба Божа і всяке Богослужения, приносять хвилі, в котрих чоловік слухає, і хвилі, в котрих чоловік говорить. Маю принимати, коли читають Апостола, Євангеліє і многі уступи псалмів. Псалтир є нашим молитвословом, і то таким, то мусить бути

Ісус Христос обіцяв: “Де двоє або троє зібрані в Ім’я Моє, там Я є з ними” (Мт. 18,20). Чи ж нам того не потреба, щоби Христос жив посеред нас, щоби був із нами в хатах при праці, при їді, при спанню? Щоби був із нами Своєю благодаттю, Своїм законом, Своєю наукою, Своїм благословенством ? У

Передусім, дорогі браття, мусимо вам пригадати, що любов ближнього є в християнстві всім. Християн­ство – це наука любові, а християнська праведність – це життя любові ближнього. Ціла наука Ісуса Христа – в тому одному слові: “Любім один одного; любов є від Бога, І кожний, хто любить, від Бога родився і знає Бога. Хто це любить,

ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВ. БОГОРОДИЦІ Самі люди не можуть дати собі ради. В ненависті та спорах дійшли до такого положення, в якому не можуть вже знайти дороги до помирення і нового життя. Тому можна надіятися, що Пречиста Мати людства, що слу­жить Христу і прямує до спасения, випросить чи дасть цьому бідному людству цілковите і щире

Люди мають звичай украшувати або хоч прикривати ті частини тіла, котрі є не так благородні і не так достойні. В Церкві, тім Христовім тілі, убожчі і слабші верстви є ото­чені опікою і таким поважанням, якого не мають багатші. Про те свідчать установи, в котрих тисячі людей служать добровільно убогим, опущеним, старцям, калікам і хво­рим, сиротам

Наш прапор – це прапор любові. Ніколи не входить у союз із прапором якої-небудь ненависти. Християнська любов навіть тоді, коли боронить перед дійсною і крив­дою ворога, не може перестати бути любов’ю, не може зближатися ані стати подібною до ненависти.