Ісус Христос обіцяв: “Де двоє або троє зібрані в Ім’я Моє, там Я є з ними” (Мт. 18,20). Чи ж нам того не потреба, щоби Христос жив посеред нас, щоби був із нами в хатах при праці, при їді, при спанню? Щоби був із нами Своєю благодаттю, Своїм законом, Своєю наукою, Своїм благословенством ? У кого ж знайдемо поміч у наших трудностях і бідах, як не у Спасителя? До кого ж звернемося в наших терпіннях? Та ж Він всемогучим Богом, Єдинородним Сином Небесн Отця; в Його всемогучій руці доля народів і ціле наше життя. Він один може направити або винагородити то зло ш нам сталося або що хто з нас заподіяв. Він із неба зійщо на землю, стався чоловіком і умер на хресті для нашого спасения. З любові до нас прийняв страшну смерть за нац^ гріхи і з любові до нас ту пресвяту Свою смерть тайним способом відновляє при Службах Божих у наших церквах Яке ж то щастя – мати Його поміж собою, жити з Ним. Коли Він із нами, не треба нам боятися ні смерти, ні хороби, все на добро обернеться для тих, що Його люблять. Страшно жити без Нього хотя би і в палатах, і серед багацтва. Тож, браття мої дорогі, дорогі мої сестри, введіть у своє життя той побожний християнський звичай, шукайте того способу мати Христа в хаті. Християнська родина, що заведе собі ті установи, до яких вас заохочую, буде мати осібне благословення Боже з неба. Ангели Божі будуть осіняти її хату, Божа благодать буде ясним промінням із неба просвічувати і загрівати її життя. Спільна молитва і побожна книжечка принесуть до хати і мир, і любов, і певно устережуть від не одного зла, від не одної небезпеки. Миліше вам буде в такій хаті жити, спокійніше буде колись умирати. Прошу Всевишнього Бога, щоб до тих слів заохоти додав Свою небесну силу. Нехай ті слова трафлять до ваших сердець, нехай то зеренце паде на добру ріллю.
1918 р., січня 16, Львів. – Із першого пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних після свого повернення із заслання в Росії
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень