365 днів з Великим Митрополитом

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕФЕРЕНДУМ 1991 РОКУ ЩОДО ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ Свято, по Божому і по-християнськи, виконуймогорожанські права, які нам дає конституція, і учім того людей,  котрих спасення повірив нам Бог. Звертаємося, проте, до вас всіх тим словом заохоти. уживайте чесно і по-християнськи горожанського права, яке тепер маєте. Не давайтеся ошукувати, не давайтеся перекупити грішми або пиятикою, пам’ятайте,що

Є щось у житті, що люди називають Божим благословенством. Чи те, що кому добре поводиться, чи те, що має менше хрестів і терпінь, чи те, що удаються йому його задуми, – одним словом, люди вірять, що є в житті якісь укриті сили чи прикмети, яких не добачуе людське око, а які мають дуже велике значіння

Не було і не є моїм наміром говорити тут про пока­яння. Я хотів тільки представити науку святої віри про оправдання. Бо хто грішить, грішить тому, що не здає собі справи з вартости й ваги благодаті праведности перед Богом. Щоб людей успішно довести до покаяння, треба їм передовсім основно й виразно представити ве­лич Божого дару, що

Закон, що його приносить Христос, не має і не може мати собі рівного, бо спертий на законі природи і на за­коні Божому, має найсовершеннішу санкцію безогляд­ної справедливости Божої, про яку всі люди в усіх часах у найбільшій глибині сумління є і мусять бути переко­нані. Не накидаючи, однак, примусу, лишає людям пов­ну свободу піддаватися тому законови

Бо ми, люди, не живемо самим хлібом, як каже Свя­те Письмо, тільки кожним словом, що походить від Бога (Мт. 4,4). Ми, люди, такі дивні сотворіння, що кормимо­ся світлом; більше, чим хліб насущний, нашим кормом є ідеї, отже думки, мислі й твори умової праці. На те вка­зує ціла людська природа. Людина більше горнеться до знання, ніж

СВ. ЙОАНАЗОЛОТОУСТОГО Не є легкою річчю зберегти серце чистим від бруду і гріха серед борби і труднощів життя. Хоч Божі заповіді не є тяжкі, однак зберегти їх вповні може лиш той, хто, перейнятий правдою про конечну потребу Божої ласки наполегливо старається про ту ласку і випрошує собі ту ласку безнастанною молитвою.

СВ. СВЩМ. ЙОСАФАТА “О, коби то я міг усі ваші душі до єдности церковної пригорнути” (Св. свщм. Йосафат Кунцевич) З високого неба приходить до нас сього року Божого Його любий вибранець і великий угодник святий священ- номученик Йосафат, наш рідний брат, отець і пастир. Як мука і смерть Сина Божого не вбила святої прав­ди євангельської,

Хто з нас терпить як християнин? Передовсім ті люди, що терплять задля своєї віри. Коли задля віри хто потерпить смерть, стає мучеником і разом із Христом прославлений зо всіма хорами мучеників. Свята Церква ставляє на престол і віддає таким мученикам честь свя­тих, коли не можна про них сумніватися, що потерпіли задля Христової віри. Часом може

Немає святішого, величавішого та важнішого діяння, ніж страшна Жертва Служби Божої. Коли священик при­ступає до жертовника, тоді його чин перевищає у важ­ності й святості всі діяння людей, що їх історики запису­ють як важні історичні події. Яка-небудь важна подія, що вправлює всіх людей у подив або страх, подія, про яку всі часописи пишуть і всі люди

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ Так, як в книгах Божого об’явлення, на самому май­же вступі Своєї науки, поставив Бог нерукотворений пам’ятник грози, перестороги та відстрашаючого при­кладу – оповідання про вчинок Каїна і кару проклят­тя його, – так само в законі суспільного ладу, який є й законом людського щастя та добробуту, поставив Все­вишній нерукотворений пам’ятник Своєї волі

СОБОР АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА Віра в душі – це щось велике, могутнє, чинне, сказати б – рухливе, що чоловіка пхає до великих діл, до великих жертв, до великих гадок; це щось таке, що чоловіка так відділяє від усіх, що віри не мають, що між ними є безко­нечні, сказати, пропасті й віддаль незрима І як же може

Треба ще згадати про дуже важну помилку в науці про совість – помилку, яка полягає в цьому, що совістю заступається моральний закон і совість уважається за одиноке правило морального поступування зі запере­ченням об’єктивного правила, яким є закон. До таких дивачних сентенцій дійшли моралісти-атеїсти, що не признають Божого закону, а однак не можуть заперечи­ти всякої моральности