26 листопада

СВ. ЙОАНАЗОЛОТОУСТОГО

Не є легкою річчю зберегти серце чистим від бруду і гріха серед борби і труднощів життя. Хоч Божі заповіді не є тяжкі, однак зберегти їх вповні може лиш той, хто, перейнятий правдою про конечну потребу Божої ласки наполегливо старається про ту ласку і випрошує собі ту ласку безнастанною молитвою.

Тому святий Йоан Золотоустий виразно учить, і то не на однім місці, що брак молитви є смертю для душі і так висловлюється про молитву, якби говорив про Божу ласку. “Хто не молиться, – каже в книзі про мо­литву, – хто не бажає наполегливо входити в ту розмо­ву з Богом, той є мертвим, не має життя, позбавлений здорового розуму. Бо ж це очевидний знак божевілля – не розуміти, яка велика це честь. Не любити молитви і не бути пересвідченим та не припадати до ніг Бога – це для душі смерть. Цілком так, як наше тіло, як в нім нема душі, є мертве і смердить, так само і душа, котра сама себе не заохочує до молитви, є мертвою і нужденною і видає з себе задушливий сморід“. В іншому місці того са­мого письма порівнює молитву з сонцем: “Так, як сонце дає світло тілу, так молитва – душі”. Далі порівнює її з нервами тіла: “Так, як тіло не може бути без нервів, ані рухатися, ані жити, так душа без молитви є безсильна, без життя… Коли позбавляєш себе молитви, робиш так, якби ти витягнув з води рибу; бо як для риби вода є жит­тям, так для тебе молитва є життям“.

Тому сміло видає такий суд: “Коли побачу, що хтось не любить молитви, що наполегливо і гаряче не дбає і не працює над молитвою, для мене є відразу річчю ясною, що не має в душі жодних особливих прикмет. І навпаки, коли спостережу в кому ненасичену спрагу Божого куль­ту, коли бачу, що вважає за правдиву втрату, якщо час­ту, безнастанну молитву перериває, то відразу розумію, що має велику чесноту, що є храмом Божим… Думаю, ясно як день, що є неможливою річчю без молитви мати чесноту і побожно жити. Бо звідки будеш мати силу до чесноти, якщо не будеш безнастанно прибігати по по- міч до Того, від Котрого походить все добро? І звідки ж людина забажає бути праведною, умиротвореною, свя- тою, коли не буде плекати відносин, розмов із Тим, Ко­трий вчив людей всякого добра і жадає від них чеснот? Це помилиться той, хто скаже, що молитва є причиною всякої чесноти і всякої праведности. Все те, що веде до побожности і святости, душа не може придбати його іншою дорогою, як лише через молитву“.