Є щось у житті, що люди називають Божим благословенством. Чи те, що кому добре поводиться, чи те, що має менше хрестів і терпінь, чи те, що удаються йому його задуми, – одним словом, люди вірять, що є в житті якісь укриті сили чи прикмети, яких не добачуе людське око, а які мають дуже велике значіння в житті. Ми, християни, віримо, що й на цьому світі є якісь євангельські блаженства, якесь Боже благословення, а через те саме віримо також, що є якесь неблагословения Боже, якесь відвернення Господа Бога від нашої дочасної долі, якесь невдоволення нами Всевишнього.
Вправді, можемо дуже помилятися, й одна тільки правда віри може нам показувати дорогу, яку Бог благословить, і дорогу, що Богови не подобається. Признаємо навіть і з віри знаємо, що праведні та святі мали дорогу дуже тяжку і мусіли двигати тяжкий хрест у цілому житті, але й у Старому завіті пророк Давид твердив, що “многі терпіння праведних” (Пс. 34, 20), себто що Боже благословення може появлятися і в формі терпіння і хреста, що недуга, неуспіх і терпіння можуть бути знаком Божого благословення і Божої любові
А мимо того, Боже неблагословення є чимсь страшним, і без найменшого сумніву треба твердити, що як Господь Бог Своїм благословенням не основує дому, дарма трудяться ті, що хотять дім будувати; як Бог Своїм благословенням не освятить нашого дому, себто нашого дочасного щастя, нашої долі, нашої родини, нашого дочасного успіху, вся праця життя пропадає надармо. Боже неблагословення може проявлятися так, що щойно по літах пізнаємо те тло життя чи поступування, але воно находиться в нашому житті кожної днини. І маємо дуже оправдану причину боятися Божого неблагословення, коли йдемо тими дорогами й тими стежками життя, яких Бог не благословить, а очевидно ми є дороги гріха.
1939 р., лютого 5. Львів. – Із пастирського послання Митррополита Андрея до духовенства та вірних “Про покаяння і про часте Святе Причастя”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень