СВ. СВЩМ. ЙОСАФАТА
“О, коби то я міг усі ваші душі до єдности церковної пригорнути” (Св. свщм. Йосафат Кунцевич)
З високого неба приходить до нас сього року Божого Його любий вибранець і великий угодник святий священ- номученик Йосафат, наш рідний брат, отець і пастир.
Як мука і смерть Сина Божого не вбила святої правди євангельської, але, противно, дала їй велике свідоцтво, непереможну силу й віковічну славу; як смерть святих мучеників стала для них славою, а для Церкви Христової – силою, так і смерть святого мученика Йосафата принесла йому велику нагороду в Бога і славу в цілій святій Церкві Католицькій. Нашій Греко- Католицькій Церкві дала вона велике свідоцтво правдивости і святости і стала джерелом великої сили духовної для нас.
Силою від святого Иосафата обновім наші душі й серця і користаймо з тієї великої ласки з неба. Святий Йосафат не тільки єсть узором усіх чеснот для нас, для духовних і світських, для молодих і старих, для багатих і вбогих, для працюючих і страдаючих, але теж і від нього приходить сила, що зціляє і скріпляє. Стараймось лучше пізнати нашого святого, більшу честь йому віддавати, як це було досіль, і більше теж, ніж досіль, ко- ристати з його великої сили у Бога – на його святу славу й на наше добро, дочасне й вічне.
Наш се обов’язок – віддати якнайбільшу честь і святій пам’яті, чеснотам, заслугам, посвяті й силі святого, бо ми теж будемо мати з того найбільше благословення.
Ходім до нього і скажім: “Це той, що братів любить і молиться багато за народ та за святе місто…“ (II Макк. 15,14)
1923 р., жовтня 14, Львів. – Зі спільного пастирського послання Митрополита Андрея та Єпископату Галицької церковної провінції до духовенства та вірних із приводу 300-літнього ювілею мученицької смерти священномученика Йосафата Кунцевича
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень