“Слухайте ваших наставників і коріться!” (Євр. 13,17).. пише Святе Письмо.
Так уже мусить і бути, що одні люди мають наказувати, а другі слухати. Не можуть же всі розказувати!
І не можуть усі, під кожним оглядом, рівними собі бути!
Якщо має бути лад і порядок – чи то в родині, чи в громаді, чи в державі, – то всюди мусять бути люди, що мають право наказувати другим і домагатися від них послуху. Без цього не можна й подумати про який-небудь лад, про здержання та покарання безправства. Сам же закон, що є основою та мірилом усякого ладу, неможливий у народі, який не признавав би ніякої влади.
Тому-то й каже святий апостол Павло: “Нема влади тільки від Бога, а ті, що є, є установлені від Бога!” (Рим. 13,1)
А владі відповідає у підчинених обов’язок слухати та піддаватися їй. Бо в цьому і полягає сила й лад у кожному народі, що цей обов’язок послуху для справедливих наказів влади виповнюють громадяни не з примусу чи страху перед карою, але з сумлінного почуття того ж обов’язку. Де нема сумління, там послух чисто зовнішній. І не є він там вистачальним сторожем закону.
Християни, виповнюючи свої обов’язки, зовсім слушно переконані, що роблять це не для людей, а для Бога.
Так, мої сердечні браття! Кожному наказові влади повинуйтесь і піддавайтесь їй! Та не з огляду на людей, що наказують, а з огляду на Бога, Який наложив на вас обов’язок слухати “не тільки задля гніву, а й задля сумління!“(. Рим, 13, 5)
І як сумлінно сповняєте кожний обов’язок, що не з наказу, а доброї волі, так і сповняйте кожний громадянський обов’язок, що його накладає влада, установлена Богом!
Тільки тоді, коли б вам хто-небудь наказував щось противне Божому законові, тоді цього не слухайте! Бо більше треба Бога слухати, ніж чоловіка. А в кожному іншому випадку не оглядайтеся на людей, що наказують, а на Бога!
1901 р., січня 4, Станіславів, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних “Найбільша Заповідь”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень