365 днів з Великим Митрополитом

В кожнім Христовім ділі, і в кожнім слові, і в житті, і в страстях, і в смерті душа , котра любить, котра шукає, всюди знайде Христову любов. Як у всіх речах, що їх бачить на цім світі людське око, всюди є промінчики небесного сонця, так любов Ісуса Христа відбивається, світить, гріє у всім тім, що

КОСТЯНТИНА І ЄЛЕНИ РІВНОАПОСТОЛЬНИХ В році 313 цар Костянтин Медіоланським едиктом признав повну свободу християнського культу. Окуплену кров’ю мучеників, набуває Церков свобо­ду віддавати Богові прилюдну і всенародну славу, яка Йому від людського роду належиться. І сей час, користаючи з тої свободи, зачинають християни по цілім світі ставляти величаві храми Божі, в котрих, досі укритий, розвивається

Постановивши собі Бога возвеличити, прославити, не може людська душа бути вдоволена першим сло­вом, що їй на гадку приходить; шукає другого ліпшого, бо видить перед собою вірою те світло, яким є Бог, бо Бог є світлом; але видить заразом, що те світло є непри­ступне, бо Бог жиє в неприступнім світлі; але хоч воно неприступне, воно душі

НЕДІЛЯ СВЯТИХ ОТЦІВ ІНІКЕЙСЬКОГО СОБОРУ Не можемо залишити нагоди спімнути вірним про ті часи і пригадати їм важні науки, які випливають із самих декретів й опреділень того славного і великого Вселен­ського собору, як і з самого способу, яким над правдами віри радив і їх вірним цілої Церкви подавав до вірування. По трьох майже століттях лютих

Мало котрий нарід має можність слухати святої Служби Божої та інших богослужінь у так зрозумілій мові, як зрозумілою є для нас літургічна мова нашого обряду. Тому-то наш обряд дає можність вірним брати участь навіть у святій Літургії, бо і його уклад, і дух та­кий, що вірні спільно зі священиком звершують святе богослужіння. Ціла наша Служба

Пророк Ісая називає будучого Месію Князем миру (Іс. 9,6), а апостол Павло про Ісуса Христа говорить про­сто, що Він є “нашим миром” (Еф. 2,14), а першим пло­дом оправдання представляє “мир з Богом” (Рим. 5,1). Вже в Книзі псалмів мир представлений як вислід Бо­жої любові: “Великий мир тим, що люблять Твій закон” (Пс. 118, 165).

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРОТВОРЦІВ Якщо всі миру бажають, а мир є найбільшим добром людини, яким же способом Христос про Себе міг сказа­ти: “Я не прийшов принести мир, а меч” (Мт. 10,34)? Правдивий мир полягає на втохомиренні і злуці по­жадань, у кожній особі зокрема і в цілій суспільності. Пожадання можуть бути або правдиві і здорові, себто звернені

Добре говорив той святий проповідник Євангелія, а думаю про те слово святого Йоана Золотоустого: “Ліпше людині з Божою благодаттю находитися серед диких звірят або на морю серед лютої бурі, ніж без Божої бла­годаті в розкошах і на царських престолах“. Бо справді, хто має в душі Божу благодать, себто чия душа свята, Богові мила, хто є

Рішучо не можна служити Богови й журитися про дочасне життя, як коли би не було Божого провидіння. “Не можете Богови служити і мамоні“. Журба про до­часні добра є знаком невіри в Боже провидіння. Вона справляє, що “неначе око чоловіка є лукаве, а через те ціле тіло є темне” (Мт. 6, 23). Себто, іншими словами, коли світло

Нам може не раз видаватися, що Бог не вислухав нас, може нам видаватися, що ми молилися, але під всьо­го того, що нам може видаватися, певнішою є Богом об’явлена правда: “Коли чого просимо за Його волею, Він вислухає нас” (Йо. 5,14), “І все, що будете просити і Моє ім’я, зроблю, щоб Отець прославився в Сині. Зроблю все, чого

НЕДІЛЯ СЛІПОРОДЖЕНОГО У Євангелію є багато випадків, де Христос уздоровляв невидючих. Беремо подію перед Закхеєм, коли Ісус входить до Єрихона та по дорозі уздоронляе сліпого. “І сталося, коли приблизився до Єрихона”. Один сліпий сидів при дорозі, а почувши, що переходить нарід, спи­тав: “Що це таке?” І сказали йому: “Ісус іде”. І закликав: “Ісусе, Сину Давидів,

ДЕНЬ СВ. КИРИЛА І МЕТОДІЯ, РІВНОАП. У святій Католицькій Церкві вже в перших століт­тях витворилися, з Божої волі, східні й західні обряди. До найдавніших східних обрядів належить грецький обряд, а з західних найбільший є латинський обряд. До східних обрядів належить теж і наш греко-католицький обряд, що постав із найстаршого грецького обряду тоді, коли, з Божої волі, слов’янські