КОСТЯНТИНА І ЄЛЕНИ РІВНОАПОСТОЛЬНИХ
В році 313 цар Костянтин Медіоланським едиктом признав повну свободу християнського культу.
Окуплену кров’ю мучеників, набуває Церков свободу віддавати Богові прилюдну і всенародну славу, яка Йому від людського роду належиться. І сей час, користаючи з тої свободи, зачинають християни по цілім світі ставляти величаві храми Божі, в котрих, досі укритий, розвивається маєстат обрядів релігійних і богослужінь. Так само, як в іконографії від четвертого століття зачинають Христа представляти яко Царя Слави на престолі маєстату, окруженого ангелами і святими, яким видимо Його в немногих старих мозаїках о золотих тлах, повних якби Божого маєстату, що з сеї епохи задержалися до наших часів; так само зі свободою Церкви розливається на цілий світ втішна слава Божого маєстату, пізнаного і признаного людьми. Зі всіх сторін світа народи збираються в величезних храмах, щоб покланятися Імені Божому. Знак святого хреста яко прапор армії Костянтина дав йому побіду над противником, а дерево Христового хреста, викопане з землі і забуття через царицю Єлену, вознесено в Єрусалимі, стається разом з Господнім гробом місцем, до якого паломництвом сходяться всі народи світу.
Церков набуває заразом можність і право на цілім світі проповідати Євангеліє. Євангеліє на цілій ліні!
Споминаючи епоху переслідувань і тріюмфів мучеників, учимося, як треба цінити добродійство віри, як треба бути готовим в обороні релігійних передсвідчень навіть життя положити. Споминаючи хвилю тріюмфу Церкви, учимося оцінювати добродійство релігійної свободи, котрою з ласки Божої уживаємо, а заразом ліпше пізнаємо само діло Христове, Церкву Божу, її ціль, її задачу і наші взглядом неї обов’язки.
Той едикт закінчив епоху лютих переслідувань християн і дав їм свободу, котрої ціною була кров Спасителя і мучеників.
1913 р., травня 12, Львів. – Із спільного пастирського послання Митрополита Андрея та Єпископату до ювілею свободи Церкви
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень