НЕДІЛЯ СЛІПОРОДЖЕНОГО
У Євангелію є багато випадків, де Христос уздоровляв невидючих. Беремо подію перед Закхеєм, коли Ісус входить до Єрихона та по дорозі уздоронляе сліпого. “І сталося, коли приблизився до Єрихона”. Один сліпий сидів при дорозі, а почувши, що переходить нарід, спитав: “Що це таке?” І сказали йому: “Ісус іде”. І закликав: “Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене”. А ті, що ішли папереді, сказали йому, щоби мовчав, але він іще дужче кричав, аж Ісус звелів привести його до Себе і спитав: “Чого хочеш, аби Я тобі зробив?” А він сказав: “Господи, щоб я прозрів“. А Ісус сказав йому: “Прозри, твоя віра спасла тебе” (Лк. 18, 35 – 43).
Кожний християнин до смерти мусить іти хоч би по ступні до світла, упоминаючися тої ласки з неба. Без сумніву, будемо вислухані, будемо мати духовний зір, яким спостережемо, чим є гріх, але до цього треба доходити по різних ступнях, через довгі літа.
Ісус положим руки на очі одного сліпця, а він каже: виджу людей, як дерева, що ходять. Значить, чоловік видався йому чимсь величезним. Бo хто лишень у часті видить усе земське, представляє собі його дуже високим. Але коли очі нам зовсім отворяться, коли спостережемо добре, настрашимося того, що побачимо. Вид душі грішника є так відражаючий, що ніхто, мабуть, не міг би його перенести. Ми стряслися би від страху та обридження, і та хвиля була би того роду, що до гріху ми не вернули би ніколи, хіба лише за Божим допустом.
1939 p., січня 19-29, Львів. – Із праці Митрополита Андрвя “Духовні вправи для духовенства”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень