МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРОТВОРЦІВ
Якщо всі миру бажають, а мир є найбільшим добром людини, яким же способом Христос про Себе міг сказати: “Я не прийшов принести мир, а меч” (Мт. 10,34)?
Правдивий мир полягає на втохомиренні і злуці пожадань, у кожній особі зокрема і в цілій суспільності. Пожадання можуть бути або правдиві і здорові, себто звернені до правдивого добра, або хворовиті, нездорові й фальшиві, себто звернені до сповидного добра. Тим- то й мир може бути правдивий і сповидний. Тому правдивий мир може бути лиш у добрих людях і з добрими людьми, може відноситися тільки до добрих пожадань і до доброї волі. Тому-то правдивий мир мусить противитися й вести боротьбу з фальшивим, сповидним миром. Тому і Христос, коли в семому блаженстві обіцяв миротворцям Боже синівство, відразу додає блаженство переслідуваних за правду. Тим неначе хотів перестерегти, що не кожний мир є добрий, що Його ученики мусять піднятися з переслідування задля чесноти, задля оборони інших, задля побожности. А переслідування є очевидною боротьбою й війною.
Христовий мир лучиться з мечем так, як блаженство миротворців лучиться з блаженством переслідуваних і тих, що так, як пророки, добровільно наражувалися на переслідування задля благодаті.
Христовий мир – це той мир, що відноситься до волі, що звертається до найвищої мети людини – до Господа Бога. В тій меті, і лише в ній, знаходять однісгь усі пожадання і всі болі. А хто миру шукає поза тією метою людської природи й людського життя, той шукає ложного миру, сповидного миру й заслуговує неначе на війну, якої вимагає правдивий мир. Може тому апостол Павло назвав Христовий мир таким, що перевищає всякий ум (Флп. 4,7). Тому багатьом святим отцям той мир видається вершком усіх дарів і вершком усіх чеснот. Тому мир і являться в Святому Письмі як одна з головних Божих прикмет. Так каже не раз Святе Письмо: “Бог миру” (Рим. 15,33; 16,20), “Бог миру нехай освятить вас у всій повноті” (І Сол. 5,23).
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
ВОЗНЕСЕННЯ ГОСПОДНЄ
У сороковий день по Воскресению Христос зноситься в небо. Сповнюються пророцтва Давида й предсказания Самого Христа. Своєю Божою силою входить Божий Син, розп’ятий задля нас і воскреслий у славі, во Святая Святих, аби сісти по правиці Бога Отця, себто приймити від Нього всяку владу на небі й на землі та довершити діло, зачате Своїм тридцятилітним життям, трилітним проповіданням і тридневними страстями. Через 40 днів перебував з апостолами, являвся майже кожної днини, організував, учив, потішав, приготовляв на літа боротьби й терпіння. Передав Він тоді апостолам усю Свою науку, всі установи – як ті, що їх апостоли списали, так і ті, що їх усно передали Церкві.
Через 40 днів перебував Христос і з нами, бо є церковні Богослужения і празники церковного року більше, ніж пам’яткою того, що колись сталося, і більше, ніж символом того, що колись прийде. Вони є й повторенням того, що минуло, переживанням подій Христового життя і початком сповнювання того, чого очікуємо християнською надією.
Христове Вознесення утверджує нас, християн, на тій дорозі, вказує на велич і силу того, що перед людьми може здаватися чимсь буденним і марним, на витривале, щире, совісне і жертвенне сповнювання хоч би дрібних, буденних обов’язків. Ідім же тією дорогою, вона нехибно веде у велику будучність слави Божих дітей. На тій дорозі буває чимало труднощів, бувають численні боротьби, часом і упадки, а завсігди труд і терпіння. Тим ближчою та дорога до Хресної дороги, якою ішов наш Учитель і Спаситель. Сповняйте, дорогі браття і сестри, свої щоденні обов’язки у світлі Христової науки, не уставайте в трудах, не уставайте в жертвах, не уставайте у витривалій, покірній молитві. Господь сказав: “Просіть – і дасться вам” (Мт. 7, 7), – не від людей, бо від людей добра нам не надіятись, але тим безпечніше вислухані будем у Того, в Котрого “много може молитва праведного” (Як. 5,16).
1938 p., червня 2, Львів. – Із проповіді Митрополита Андрея на Вознесення Господнє
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень