Пророк Ісая називає будучого Месію Князем миру (Іс. 9,6), а апостол Павло про Ісуса Христа говорить просто, що Він є “нашим миром” (Еф. 2,14), а першим плодом оправдання представляє “мир з Богом” (Рим. 5,1). Вже в Книзі псалмів мир представлений як вислід Божої любові: “Великий мир тим, що люблять Твій закон” (Пс. 118, 165). А сам Ісус Христос мир представляє як ціль Своєї науки: “Це сказав Я вам, щоб ви в Мені мир мали” (Йо. 16,33). Коли порівняємо ті слова з тамти- ми, висказаними передше: “Це сказав Я вам, щоб Моя радість у вас була“ (Йо. 15,11), і коли зважимо, що оба слова висказані в одній і тій самій архиєрейській бесіді Христа перед смертю, то треба ствердити, що радість і мир є в науці Ісуса Христа поняттями дуже близькими себе, є поняттями, що себе доповняють. У тій самій бесіді Христос миром називає увесь плід Своєї науки і Свого діла. “Мир оставляю вам, Мій мир даю вам“ (Йо. 14,27).
Коли пригадаємо собі, що ангели при Христовому Різдві співали: “Слава на висотах Богові, а на землі мир” (Лк. 2,14) і що Ісус Христос по воскресенні витав апостолів тим словом:”Мир вам” (Лк. 24, 36), – то стане ясно, що мир у якомусь глибокому й таємному значінні є справді вершком між Христовими дарами.
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень