Нам може не раз видаватися, що Бог не вислухав нас, може нам видаватися, що ми молилися, але під всього того, що нам може видаватися, певнішою є Богом об’явлена правда: “Коли чого просимо за Його волею, Він вислухає нас” (Йо. 5,14), “І все, що будете просити і Моє ім’я, зроблю, щоб Отець прославився в Сині. Зроблю все, чого б ви не просили в Моє ім’я” (Йо. 14,13). Лише того одного треба, щоб молитва була в імені Христа, не була противна Божій волі і була у всім згідна з наукою, і прикладом, і ласкою Ісуса Христа.
А до того мусить бути витривалою і повною сильного пересвідчення, що може осягнути те, про що просиш. Так, як каже апостол Яків: “Тільки ж хай просить із вірою, без жодного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, яку піднімає й колихає на всі боки вітер. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Бога” (Як. 1,6-7). Молися з вірою, не сумнівайся, бо хто сумнівається, той є як хвиля на морі, котру вітер кидає і розбиває.
От маєш приклад молитви. Бачиш того сліпого, що сидить при дорозі. Здалека приходить Христос, а за ним багато людей, що слухають Його слова і дивляться на Його діла. Сліпий здалека пізнає по тім руху людей, по їх голосу, що наближається Христос. Чув він про Його незвичну силу, про Його чуда, про Його доброту. Подумав, що і його може уздоровити, і зачав на цілий голос кликати: “Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене”.
А свою просьбу повторяє не раз, а два, три, десять разів. Люди невдоволені з того його крику, кажуть йому мовчати, а він щораз сильніше кричить: “Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене”. І витривала віруюча молитва переборола всі труднощі, осягнула чудо, Христос уздоровив сліпого (Лк. 18,35-43).
1911 р., лютого 12, Лаврів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних “Про молитву”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень