НЕДІЛЯ СВЯТИХ ОТЦІВ ІНІКЕЙСЬКОГО СОБОРУ
Не можемо залишити нагоди спімнути вірним про ті часи і пригадати їм важні науки, які випливають із самих декретів й опреділень того славного і великого Вселенського собору, як і з самого способу, яким над правдами віри радив і їх вірним цілої Церкви подавав до вірування. По трьох майже століттях лютих переслідувань, по потоках мученичої крові, проллятих за святу віру, наставала для Церкви нова доба, доба свободи й розвою. Але новий ворог Божої правди з-поміж самих християн, з-поміж дітей тої матері повставав проти Божої правди. По століттях боротьби з поганством й по тріюмфі віднесенім зачиналася боротьба з єресями; тому й єпископи цілого тодішнього світу з’їхалися до Нікеї, щоби нарадитися над тим, яка наука про Божество Спасителя Христа міститься в Божім об’явленню, яку науку треба подати вірним до вірування. Поміж 318 отцями Вселенського собору відзначався на першім місці великий учитель Церкви святий Атанасій; в нарадах Собору брало участь много святих і учених мужів. Вони опреділили науку, яка міститься і в Святому Письмі, і в святім церковнім переданню, що Ісус Христос – той Чоловік, що народився з Пречистої Діви Марії і був засуджений на хрестну смерть під Понтієм Пилатом, єсть Єдинородним Божим Сином, Єдиносущним Отцю, єсть Словом Божим, другою Особою Пресвятої Тройці. Отці Собору осудили й відлучили від Церкви єретика Арія і всіх його при- клонників, які ту правду заперечували.
Крім того великого опреділення й проголошення, яке відносилося до правд віри, Собор вселенський Нікейський много єще видав рішень, які відносилися до устрою і життя Церкви. Рішення цего Собору стали для цілої Церкви неначе стягом, около якого всі віруючі діти святої Церкви скуплялися, вони стали підставою до тої науки, яку по всіх краях світа єпископи і священики голосять вірним.
1925 р., липня 15, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних з нагоди ювілею Нікейського собору
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ
Людське життя – неоціненний скарб, передусім для батьків, а відтак для родини і цілого народу. Щоб той скарб посісти, треба зі сторони людей якоїсь праці і жертви. І ті їх праці та жертви, зложені у виховання дітей, є безконечно ціннішими, ніж які-небудь інші праці та жертви. Людська душа – це ж твір у безконечність важніший і цінніший, ніж усі матеріяльні добра чи дари Божі.
Особливішим способом мерзенні, жахливі і противні природі є випадки, в яких родичі убивають рідних дітей. А може, ще гіршими є вони, коли ті діти ще на світ не прийшли. Вже ця сама обставина, що злочину допускається рідний батько або мати, що дитина не може боронитися, що, будучи неохрещеною, тратить вічне спасения, – все то обставини, які роблять зігнання плоду особливішим родом злочину…
Душа маленької дитини – як та порожня картка паперу, на ній кожне вражіння записується сильно. Якщо те вражіння святе і добре, то лишається дитині щось із християнського життя на ціле життя. Якщо те перше вражіння погане, гидке, наприклад, слово прокльону, злости тощо, то воно на душі дитини може лишити поганий слід на ціле життя.
Ви, старші, пам’ятаєте, що маєте супроти молодших великий і святий обов’язок. Ви мусите молодших добра вчити, наставляти на праведну дорогу. Ви мусите їх стерегти від згіршення, перестерігати перед злом. Взагалі добре навіть з маленькими дітьми розмовляти. Одне мудре слово так сказане, що дитина зрозуміє, може в її житті більше значити, ніж кількалітня праця в школі. Мудрий старший брат або сестра може дитині дати правдивий скарб на ціле життя, як піддасть їй якусь добру, святу, християнську гадку.
А коли молитесь, дорогі діти, подумайте і про цілу Церкву, і про ввесь український нарід, і про ціле село чи місто, у якому живете, і просіть для всіх Божої ласки з неба. А щоб ви мали коротку молитву, яка висказувала б те широке бажання добра для всіх людей, подаю вам ось тут кілька коротеньких молитов, які вам легко буде пам’ятати і бодай від часу до часу з доброї волі виска- зувати. Зі слів молитви зрозумієте, що вона вибрана з Ютченашу”, бо кожне прохання “Отченашу” є молитвою, що її можна і окремо говорити.
Ось, наприклад:
“Боже, наш Отче в небі. Нехай святиться Твоє Святе Ім’я, нехай святиться у нашій родині, нехай святиться у нашому селі, нехай святиться в нашому народі.
Нехай святиться те Святе Боже Ім’я Пресвятої Тройці в цілій Церкві і в цілому людстві.
Нехай Святе Твоє Ім’я дасть Святій Церкві мир і супокій.
Нехай Святе Ім’я Твоє дасть справедливість поміж людьми.
Нехай Святе Ім’я Твоє учить їх взаємної любові. Нехай доведе їх до того; щоб були для себе дійсними братами, дітьми одної родини”.
Кожне з цих речень є окремою молитвою, бо не треба багато слів, щоб молитися. Одне слово, а важне і святе, таке, як слова в “Отченаїиі”, стане за довгі молитви.
Нехай же Бог Всевишній вас, дорогі діти, благословить, нехай стереже перед усяким злом, а передовсім від тяжкого гріха, й нехай дасть вам зрозуміти великі потреби і Церкви, і людства, і нашого народу, і кожного села, яким можете своїми молитвами хоч трохи помогти.
1942 р., листопада 21; 1943 р., травень, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея “Неубий”;
1939 р., травня 11, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея “До дітей”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень