роздуми на щодень

ЗАУПОКІЙНА СУБОТА Коли сповідники чи проповідники хотять грішника пробудити до жалю, пригадують його смерть, пригадують, що не знати, скільки кому ще прийдеться на цьому світі жити. Може до року, може скорше, може навіть до кількох місяців умре той, що собі обіцяє найдовше життя. А навіть безпечно і сміло можна  й треба сказати, що з людей,

Терпіння так злучене з хрестовим життям, що й Божа наука переповнена тим правдами, що християнинови приносять пільгу і силу до витривання у терпіннях. Святе Євангеліє дає не тільки пречудовий ф пресвятий приклад нашого Спасителя, але, крім цього, дає ще дуже багато важних, святих, великих і світлих наук, що християнське терпіння просвічує світлом небесної радості і

Так, усім нам треба покаяння. І Боже слово, об’явлену Богом науку, яку Церква подає нам до вірування, розуміємо в міру того, як працюємо над тим покаянням. Тому для всіх християн треба такої проповіді, якою була і проповідь святого Йоана, і проповідь Христа, – проповідь, що зачинається словом: “Покайтеся”! настав час, зближається Боже царство, покиньте гріхи,

Таїнство Покаяння – Божий суд над душею. А ми віримо, що Бог – справедливий суддя, що за добре нагороджує, а за зле карає. Ми віримо, що за кожний гріх чекає душу Божа кара, Божий суд. Бо як же ж могло б бути інакше?! Чи можливе, щоби людина несправедлива, злобна, що ближніх ненавидить і кривдить, мала

По церквах християни горнуться до Святих Таїнств. Не раз чекають при сповідальниці довго, заки прийде на них черга. Всі проповіді, що їх говорять священики, пригадують заодно покаяння і сповідь. І Євангеліє на Службі Божій завсіди таке, що кличе до покаяння.

Свідомість, хоч природна, правдоподібно, злучена з надприродною ласкою, що кличе до покаяння. І чому ж нещасний грішник не скористається з тієї Божої ласки і не скаже собі, як блудний син: “Я встану і піду до Небесного Отця: покаюся з гріхів”?! Чому? Бо нещасний не пам’ятає, а почасти і не розуміє, що на таке рішення треба

ДРУГА НЕДІЛЯ ПОСТУ Святий Павло звертається до грішників таким словами: “Чи ти думаєш, чоловіче, що ти втечеш від Божого суду?” (Рим. 2, 4). Чому “погоджуєш багацтвом Його доброти і лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа доброта провадить тебе до покаяння? Та через жорстокість свою і нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та

Без сумніву, дбайте, наприклад, про здоровля. Тому правильно запитаю вас, чи часом бодай не непокоїть вас питання, як справа стоїть зі здоровлям душі і як справа стоїть із тим, що буде по смерті? Волієте висказ по найдовшому вашому житті, коли ж бо це найдовше життя може не тривати й року, коли ж бо година смерти

Християнське життя, дорогі браття, таке, що виглядає воно, наче тісні ворота. Дорога, що веде до спасення, вузька;  треба труду і праці, щоб нею йти. Жиючи так, як жиєте тепер, пропадете науки; це не тільки можливе, але правдоподібне. Ось пригадайте собі те слово Христа:

Дивним способом обманюють себе і людей ті, що політичне вбивство не уважають гріхом, начебто політика звільняла чоловіка від обов’язку Божого закону та оправдувала злочин, противний людській природі. Так не є. християнин є обов’язаний заховувати Божий закон не тільки в приватному житті, але й в політичному та суспільному. Людина, що проливає неповинну кров свого ворога, політичного

Передусім, дорогі браття, мусимо вам пригадати, що любов ближнього  є в християнстві всім. Християнство – це наука любові, а християнська праведність – це життя любові ближнього. Ціла наука Ісуса Христа в тому одному слові “Любім один одного; любов є від бога, і кожний, хто любить, від Бога родився і знає Бога. Хто не любить, не

Христова Церква не перестає пригадувати вірним їхні християнські обов’язки, а між ними перше місце займає обов’язок заховувати Божі заповіді. Бувають, одначе, часи, в яких суспільність особливішим способом потребує, щоб вірним той обов’язок торжественно і усильно пригадати.