Християнське життя, дорогі браття, таке, що виглядає воно, наче тісні ворота. Дорога, що веде до спасення, вузька; треба труду і праці, щоб нею йти. Жиючи так, як жиєте тепер, пропадете науки; це не тільки можливе, але правдоподібне. Ось пригадайте собі те слово Христа: Хтось Його питає: “Чи мало є тих, що спасуться?” Христос відповів: “Старайтеся увійти через тісні ворота, бо многі, кажу вам, будуть старатися увійти і не зможуть. А коли встане Господар Дому і зачинить двері, зачнете на дворі стояти та стукати в двері кажучи: “Господь, відчини нам!” І, відповідаючи, скаже вам: “Не знаю вас, звідки ви”. Тоді зачнете говорити: “и їли перед Тобою і пили, і на наших дорогах Ти навчав. ” І скаже: “Кажу вам, не знаю вас, звідки ви! Відступіть від Мене всі, що творите неправду. Там буде плач і скрегіт зубів”.(Лк. 13, 24-27). Дивіться: стукають у двері, впрошуються, хотять увійти, та запізно, двері замкнені.
Уважайте, дорогі браття! Ви цього року не сповідалися у Великодні свята! Не відкладайте ж сповідь на другий рік, не чекайте до другої Пасхи! Кожної днини можна сповідатися, а хто в тяжкому грісі, той й мусить сповідатися.
Не чекайте заходу сонця – нехай сонце не заходить на душу, сплямлену тяжкими гріхами! Не відкладайте до завтрашнього дня, як можете сьогодні. То справа надто важна, надто свята, щоб годилося бути таким байдужим!
1942р., квітня 25, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до тих що на Пасху не сподівалися
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень