По церквах християни горнуться до Святих Таїнств. Не раз чекають при сповідальниці довго, заки прийде на них черга. Всі проповіді, що їх говорять священики, пригадують заодно покаяння і сповідь. І Євангеліє на Службі Божій завсіди таке, що кличе до покаяння. Церква приписує читання Євангеліє про навернення Закхея, про митаря і фарисея, про блудного сина, про Страшний суд. Усі ті Євангелія передають душі щось з тої Божої доброти, що кличе до покаяннч. Ти, брате, хотів би бути правдивим християнином, ти хотів би змінити життя, позбутися докорів совісти і того внутрішнього переконання, що тобі бракує освячуючої Божої благодаті. А щоби це бажання твоє сповнилося, одного лише треба: проси про те, чого не можеш! Проси з неба про цю благодать, якої треба до покаяння і поправи життя. Проси, але проси витривало і покірно. До того прохання вертайся хоч би й кожної днини через кілька тижнів – і досвідчиш в житті, чим є Божа благодать. Те, що видавалося і було неможливе, стається нараз можливим; те, що було тяжким, стається легким; те, що було гірким і прикрим, стається милим і солодким. Через дар з неба душа твоя перебуде чудесну переміну; з темряви Божого гніву перейде у світло Божої благодаті. Сьогодні ще понижена мерзенними упадками, завтра вона двигнеться і оцінить освячуючи Божу благодать, дану рішенням того Божого суду, яка є свята сповідь.
1943 р., Митарева седмиця, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея “Поклик до покаяння”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень