Дивним способом обманюють себе і людей ті, що політичне вбивство не уважають гріхом, начебто політика звільняла чоловіка від обов’язку Божого закону та оправдувала злочин, противний людській природі. Так не є. християнин є обов’язаний заховувати Божий закон не тільки в приватному житті, але й в політичному та суспільному. Людина, що проливає неповинну кров свого ворога, політичного противника, є таким самим чоловіковбивником, як людина, що це робить для грабунку, і так само заслуговує на карту Божу і на клятву Церкви.
Християнин, і не тільки християнин, а кожна людина зобов’язана з людської природи до любові ближнього. І не тільки християн, але й всіх людей Всевишній Бог Ісус Христос, справедливий Суддя, судити по всім діла життя, а передусім по ділам милосердя і любові ближнього, як це описане в притчі про Страшний суд (Мт.25). Чоловіковбивник не тільки що не мав милосердя для вбогого, терплячого, ув’язненого, але ближньому зробив найтяжчу кривду, яку тільки міг зробити, відбираючи йому життя, – і то, може, в хвилі, коли той ближній, на смерть не приготований, стратив через неї всяку надію на вічне життя! Тим вчинком скривдив він усі діти вбитого, жінку, старих батьків, які без помочі вбитого засуджені, може, на голод і нужду. Та не тільки вбив ближнього, але й свою душу позбавив надприродного життя, Божої благодаті та ввів її у пропасть, з якої, може, вже й не буде спасення!
1942 р., листопада 21; 1943 р., травень, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея “Не убий
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень