Андрей Шептицький

СВ. ВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА Й ПАВЛА Христос сказав до Петра: “Тож і Я тобі заявляю, що ти Петро (скеля), і що Я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти

Якби так увійшов до котрої з наших церков у часі Служби Божої чоловік, що хотів би пізнати наші звичаї, побачив, як священик з чашею звертається до людей і так голосно, що аж до дверей всі чують, кличе: “Зі стра­хом Божим і вірою приступіть”, – здивувався би дуже, що з присутніх кількох сот людей в церкві

Люди часто думають, що не можна християнинови приступати часто до Святого Причастя. Навіть ті, котрі розуміють, яким великим даром є той духовний корм, причащаються ледве кілька разів у рік. І свята Церква не приказує, а лише радить причащатися частіше, при­казує, щоб кожний християнин бодай раз на рік при­йняв Тіло і Кров нашого Спасителя в пасхальнім

Святі богоугодники, хоч і не бачили Божого Лиця, а лиш у молитві зближалися до Нього, коли так часто і глибоко застановлялися над тим, що знали вже про Божі прикмети й досконалості, тоді так дуже серцем ці­лим рвалися до Бога, що єдиним їх бажанням на світі було якнайбільше і якнайдовше молитися до Бога. А навіть смерти

ДЕНЬ РОДИНИ Христос, маючи зачати Свою науку, перш усього звернув Свою увагу на родинне життя. Своєю приявністю і першим Своїм великим чудом (перетворення води у вино) в Кані Галилейській, освя­тив Він подружжя та родинне життя. Тим способом хо­тів навчити нас, християн, що християнське життя за­чинається у нас від цього моменту, коли до наших хат і

РІЗДВО СВ. ЙОАНА ХРЕСТИТЕЛЯ Святий Йоан Предтеча і Хреститель має один по- між святими той привілей, що в крузі церковного року пам’ять його сплетена в одно з Господніми і Богородич- ними празниками. Святий Йоан сам про себе казав: “Щоби явився в Із­раїлеві Христос, для того я прийшов хрестити водою” (Йо. 1,31). Наукою і хрещенням був

ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ На особливіше почитания заслуговують наші святі, себто ті, що є славою і прикрасою нашої Церкви і укра­їнського народу. Може, й припадково майже усі вони зі­бралися в місяці липні так, що той місяць можна би на­звати місяцемукраїнських святих.

Ми знаємо, що було би правдивим нещастям для на­роду, якби хотів прав своїх горожанських уживати не після Божого закона і Христової науки. Для того мусимо вас, дорогі браття, перестеречи перед небезпеками, на які ви не раз наражені. Настали такі часи, що віра в людських серцях ослаб­ла, а много цілком від неї відступили, відпали від Ісуса

Звідки ж ми знаємо, що якийсь чоловік став святим? Якщо якого чоловіка, що жив по-християнськи, во­роги віри Христової убили лиш за те, що був христи­янином, то такого чоловіка, вбитого за віру Христову, називаємо мучеником – і вже напевно знаємо, що він є в небі. Але й про чоловіка, котрий не є мучеником, мо­жемо напевно знати,

Вказуючи вищу мету людського життя над дочасні до­бра, Церква з Ісусом Христом вічно повторює: “Шукайте перш царства Божого та його справедливости“. Дочасні добра в очах християн не мають абсолютної вартости. Вони є засобом до осягнення вищого, вічного щастя. Лю­дина в цьому світі є в дорозі, її батьківщина – в небі.

Певна річ, святим обов’язком християнина є біль­ше любити ближчих собі, своїх рідних, ніж чужих Тому більшою, щирішою має бути любов супроти родини й батьківщини. Одначе ця ближча, тепліша й більша любов не може противитися меншій любові – любові дальшій, загальній. Бо одна і друга любов випливають з одного джере­ла – від Бога.

Ціла мудрість життя полягає в цьому одному, щоб любити те, що направду є добром. І хто зумів би так лю­бити лише справжнє добро, той був би наймудрішим і святим чоловіком. А тим справжнім добром є те все, що веде до Бога!