СВ. ВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА Й ПАВЛА
Христос сказав до Петра: “Тож і Я тобі заявляю, що ти Петро (скеля), і що Я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі; і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі” (Мт. 16,18-19).
Чи видите Єдину Церкву Христову, збудовану на Пе- трі? Видите ключі царства, йому на руки віддані? І як же ж Христова Церква може обійтися без Петра? Щ0 зро. бить без його ключів? Чим є Церква, відірвана від Петра, від Його наслідника? Чим є Церква без Голови?
Видите, що хто стоїть за святою Католицькою Церквою, хто слухає вселенського Архиерея, той має за собою і святого Петра, і Христа самого.
А чи потреба вам ще раз пригадувати те, що описує святий Йоан в Євангелії, як то по воскресению Христос явився апостолам над озером Тиверіядським і сказав до Петра:”Симоне Іонин, чи любиш Мене більше, як вони?”
Ся віра, котру вам голосимо, – се правдива віра наших батьків, се віра, котру прийняв святий наш князь Володимир, котру голосили наші святі браття Кирило і Методій, святі Теодозій і Антоній Печерські. І кожне слово, яке вам тут пишемо, могли б ми вам довго доказувати з найдавніших передань християнської Церкви, і з нашої руської Церкви, і з наших книг церковних. Русь стала християнською за часів, коли ще цілий восток узнавав власть римських архиєреїв, коли єдність Христової Церкви не була ще роздерта.
Наш Митрополит Київський і Галицький Ізидор був одним із тих, котрі найгарячіше за Унією промовляли на Флорентійському соборі. Всі наші єпископи добровільно, без жодного примусу, без жодного чужого натиску відновили лиш предвічну Унію нашої Церкви з Престолом Римським на Берестейському синоді 1596 року, і самі її піддержували наперекір всім, котрі її хотіли знести і усунути. Унія свята – то не діло поляків, то діло, здобуте і трудом, і працею, і жертвами, і мученичою кров’ю наших дідів і прадідів. То найдорожча і найцінніша спадщина по наших предках, але не лиш для того її боронимо; хоч би наші предки не були віри католицької прийняли за святого Володимира, то ми би її днесь прийняли, днесь боронили. Бо вона є Богом об’явленою правдою, бо вона відповідає божественному установленню святої Вселенської Церкви, бо вона після волі Христа Спасителя відповідає Його заповіді, і Його молитві, і є Його благословенням, бо в ній для кожного з нас і для нашого народу – спасения.
1910 р., березня 31. – Зі спільного пастирського послання Митрополита Андрея та Єпископату Галицької церковної провінції до вірних своїх єпархій з осторогою перед фальшивими пророками
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень