Ціла мудрість життя полягає в цьому одному, щоб любити те, що направду є добром. І хто зумів би так любити лише справжнє добро, той був би наймудрішим і святим чоловіком.
А тим справжнім добром є те все, що веде до Бога!
А найбільшим, найсовершеннішим і безоглядним добром є сам Господь Бог. Така людина, що шукала б тільки справжнього добра, любила б Бога наді все. Бо Бог і добром понад усе.
З цього бачите, що ця найважніша Божа заповідь: “Люби Бога з цілого свого серця!” – не є нам чужою. Бо вже з природи має людина таку силу, що її тягне до всього доброго.
А що Всевишній Бог є найліпшим добром, тому вже з самої природи тягне ця сила людину до Бога.
І людина жива та й існує на світі якраз на те, щоб Бога наді все любити! Тому не вспокоїться серце чоловіка, поки не епічне у Бозі!
Коли споглянеш на цей широкий світ і побачиш у ньому стільки добра і стільки краси, чи ж не ясно тоді тобі як на долоні, що добрий Бог опікується нами, що Він усім править і про все продумує?!
А коли вже сам розум переконує тебе, що Бог такий добрий, сто разів ліпший від усього, що є доброго на світі, Е тоді і ти мусиш сто разів більше Його любити, ніж усі ті добра, що їх Він тобі дав…
Мусиш Його любити, бо Він перший тебе полюбив. І без числа доказів дав тобі, що тебе направду любить! Все, що біля тебе, і все, що служить тобі, – все те є доказом тієї любові.
Тож і не диво, що своїм першим і найважнішим обов’язком уважають християни любити Бога понад усе, цілим своїм серцем і душею. Бо Бог перший їх полюбив. І хіба людина з камінним серцем не відплачувалася б Бо- гови любов’ю за любов, одержуючи від Нього такі дари!
1901 р., січня 4 (17), Станіславів, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних “Найбільша Заповідь”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень