Певна річ, святим обов’язком християнина є більше любити ближчих собі, своїх рідних, ніж чужих Тому більшою, щирішою має бути любов супроти родини й батьківщини.
Одначе ця ближча, тепліша й більша любов не може противитися меншій любові – любові дальшій, загальній.
Бо одна і друга любов випливають з одного джерела – від Бога.
Порівняння: засвіти собі, брате, в хаті два світла – малу свічку та велику нафтову лямпу.
Одно світло другого не загасить, оба світитимуть своїм світлом. Тільки що одно буде ясніше, а друге – темніше.
Ось таке саме діється і в твоєму серці. Нехай горять усякі світла любові, які промінюють від Бога у твою душу, які випливають від любові, якою маєш любити понад усе. А то передусім тому, що Він тебе безмірно полюбив. Далі тому, що є твоїм Найвищим Добром, а накінець – як найвища і найліпша Істота заслуговує на твою любов.
А коли Бога любитимеш, то вже любитимеш і тих усіх, із якими Бог тебе зв’язав. І чим тісніше зв’язав тебе Бог із кимсь, тим більшою й сильнішою має бути ця твоя любов супроти нього.
1901 р, січня 17, Станіславів, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних “Найбільша Заповідь”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень