Андрей Шептицький

На жаль, небагато християн зберігає Божу благодать, одержану у святому Таїнстві Хрещення, у великій хвилині, коли з грішників стали праведними і з дітей Божого гні­ву – Божими дітьми й наслідниками Христового царства. У праведності небагато витримує аж до смерти. Часто, аж надто часто, християни забувають на те, чим є вони, і, замість бути вірними Божими

Дам вам одну малу пораду. Коли молитеся вголос усі разом, – бо без того, ще раз повторюю, ледве ваші мо­литви будуть добрими, – і коли той, що має голос, від­читує молитви з книжки, повторює кожне слово поволі і виразно, вважайте, щоб не лише устами, але цілим сер­цем молитися. А коли молитви вже відчитані і коли

Пречиста Діва Марія Мати любить нас любов’ю рід­ної матері, бо в нас бачить справу рідного Сина Ісуса Христа. Справа нашого спасения, нашої святости – то ж справа Христа Спасителя в нас. Хто ж цього не знає?! Справа нашого спасения полягає на тому, щоб ми жили надприродним життям Божої благодаті. Бо наше спа­сения, наша святість –

ПОЧАТОК УСПЕНСЬКОГО ПОСТУ Терпіння душі можуть бути більші, ніж найбільші терпіння тіла; душа може відчувати такий безмірний біль, що той біль робить тіло просто невражливим на ніякий біль. Душа може переходити такі внутрішні муки, може бути такою розп’ятою, такою опущеною, та­кою розгнетеною, що й найбільші терпіння тіла в її очах є нічим. Вона тоді неначе

Стережіться гріха проти святої віри, тримайтеся святої Церкви. Як зрада проти Батьківщини, так і зра­да святої Церкви, нашої Матері, що від дитинства до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним злочином. Пам’ятайте, що Бог вам дав ту велику ласку належати до святої Католицької Вселен­ської Церкви. Любіть її, будьте їй вірні,

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МОЛОДІ Бачу у вас гарячу любов до Батьківщини-України; любов, що йде аж до пожертви, а не раз до цілковитої жертви зі себе, зі свого добра, зі своєї будуччини і зі щастя власного, а навіть зі щастя і добра ваших батьків. Може бути, що потрясения світової війни, або, може, ясна, велика надія, що нам

Дійсно всі Святі Тайни є джерелами, з яких душа чер­пає для себе життя Божої благодаті. Дорогу християнського життя назначив Бог тими сі­мома святими знаками, тими сімома святими керницями, в яких християнин черпає охолоду, і поміч, і силу в борбах життя. Від колиски до ложа смерти веде Боже провиді­ння нашу душу по дорозі Своєї святої ласки.

Просити – то не найважніша річ у молитві. Є важ­ніші речі. Важнішою річчю є подякувати Господу Богу за Його щоденні добродійства, над усе Його величати і над усе любити. Це Богу більше належиться, а нам са­мим приносить більшу користь, бо чим більше зуміємо послужити Господу Богу, чим щирішу приносимо Йому любов, тим певнішою й більшою

Якщо застановимося над тим, що є гріх, то мусимо признати, що нема більшого нерозуму. Стверджуємо те саме в усіх діях чи функціях розуму. Розум спостерігає, входить у глибину речі, судить і вказує на те, що треба робити. Грішник передовсім не спостерігає. Не бачить обіцяних дібр, загрожених кар, не видить небезпеки, не спостерігає невдячности, не видить,

Через те саме, що християнин молиться, сонце Бо­жої любові і Божого милосердя просвічує його душу. Він зачинає в Божім світлі віри дивитися на світ і жит­тя. Перед собою бачить дорогу правди, справедливос­ти, обов’язків, праці яснішої. Приємність, власне до­бро, самолюбство, умисність тратять поволі для нього ту злудну, приманливу силу, яку мають для зіпсованої природи. Набирає в

Всемогутня Божа рука спинила хвилю гріха, що, роз­ливаючись по цілому світі, втягувала кожну людську душу в безодню Божої неласки в мить самого зачаття в матірнім лоні. Бог не дозволив, щоб гріх діткнув, хоч би на хвилю, душу цієї вибраної дівиці. Чудом Своєї лас­ки виключив її з-під загальнолюдського права. Очис­тив людську природу від усякого гріховного пороку

Надхнення Святим Духом і творча віща праця Духа та богословія Святого Духа не є привілеєм виїмкових ге­ніїв, а єучасництвом усіх, що люблять Господа Ісуса. Бо Божа любов, “вилита в наші серця Духом Святим, даним нам” (Рим. 5, 5), є тим найвищим і найзвершеннішим органом, найдосконалішою мірою всякого надхнення Святого Духа до простих щоденних покірних добрих діл