Стережіться гріха проти святої віри, тримайтеся святої Церкви. Як зрада проти Батьківщини, так і зрада святої Церкви, нашої Матері, що від дитинства до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним злочином. Пам’ятайте, що Бог вам дав ту велику ласку належати до святої Католицької Вселенської Церкви. Любіть її, будьте їй вірні, самі старайтеся, щоб знати науку катихизму, щоб не опускати щоденних молитов, щоб часто приступати до святого Причастя, а вже коли не можна інакше, то бодай чотири рази до року. Дбайте про те, щоб читати побожні книжки. Ви, старші, для молодших братчиків і сестричок будьте вчителями, наставляйте їх на праведну дорогу, вчіть релігії, читайте також побожні книжки і родичам, і чужим, що про те не пам’ятали б без вас. Намовляйте батьків, щоб щоденні молитви в хаті рано й ввечір, а бодай раз у день, спільно відчитували або й співали наголос із молитвослова. Коли потрапите батьків до того намовити, будете мати велику заслугу, а цілій родині зробите велике добродійство. Звичай спільно молитися – це дуже святий, дуже християнський і дуже важний звичай. Він є причиною, що Бог благословить такі родини; Христос з ними неначе живе та власною рукою веде дорогами християнського життя.
1939 р., грудень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до української молоді
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень