МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МОЛОДІ
Бачу у вас гарячу любов до Батьківщини-України; любов, що йде аж до пожертви, а не раз до цілковитої жертви зі себе, зі свого добра, зі своєї будуччини і зі щастя власного, а навіть зі щастя і добра ваших батьків. Може бути, що потрясения світової війни, або, може, ясна, велика надія, що нам протягом кількох місяців просвічувала, як рання зоря; може бути, що природна зміна, яку приносить реакція одного покоління проти напрямку попереднього; а може бути, що є ще якісь інші причини, – досить, що можу ствердити у вас зріст любові до Батьківщини, зріст бажання принести за неї жертви. Всі ви неначе ще з тих, що з ентузіязмом ішли в бій, щоби покласти буйні голови на полю не так слави, як радше широких і далеких надій для майбутнього. Признаю, що це перша і, може, найважніша прикмета, якою молодь може відзначатися, а мушу сказати, що ця прикмета по своїй суті дійсно християнська. Християнство, дорогі, – це любов; так, як Євангеліє – це наука любові. А що ваша любов Батьківщини готова на всякі жертви, то це також прикмета глибока і дійсно християнська. Християнська мораль, християнське життя, християнські ідеали стоять, як на твердій основі, на жертві зі себе – і без жертви зі себе нема в християнстві правдивих цінностей. Розуміється, що любов не може йти в парі з ненавистю, бо ненависть чим більше звужена, тим більше з любові робить якийсь егоїзм. Можна своїх прав боронити і своїх прав доходити, але не шляхом ненависти до других людей.
Служба любові, мої дорогі, не знає лаврів, як довго жертва ще не повна, а жертва одної хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці. Не зривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крові і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіязму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня, і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір’я своїх, і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврів перед по- бідою ані винагороди перед заслугою!
1932 р., Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до української молоді
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень