роздуми на щодень

Коли нам справді іде про красу, про велич, про свя­тість Богослужень, тоді передовсім стараємось усунути всяке недбале виконання обряду, а недбалість, навіть у добрих річах, видасться нам майже святотацтвом. Так І Святе Письмо каже: “Проклятий чоловік, що сповняє Боже діло з легковаженням або недбальством” (Єр. 48, 10). Хто свідомий величі Божої Служби, тому не рівнодушно,

Це майже очевидне, що християнське життя полягає не тільки не зовнішньому заховуванні Божих і церковних заповідей, але полягає передовсім на надприродному житті з Божої благодаті. Через Божу благодать християнин є членом містичного Христового Тіла, через Божу благодать його тіло і душа є, по висказу святого Павла, храмом Святого Духа.

У Святому Письмі сказано: “Царство Боже всередині нас” Коли ж обходимо празник Божої благодаті? Христа, жиючого в душах християн? Коли ж празник тої безконечної глибини Божої любові, яка проявляється у благодаті, даній кожному з нас зокрема? Коли ж, у якому празнику церковного року, приходиться нам прослав­ляти і величати безодню чудес безконечних, непонятих невисказаних чудес, які з

Причастя потрібне, воно є конечне для вічного спасення. Хто не причащається, не буде жити вічним жит­тям. При кожній Службі Божій священик, звертаючись до людей з Пресвятим Таїнством в руці, взиває усіх при­сутніх: “Зі страхом Божим і з вірою приступіте!” І там, де нарід здає собі справу звеличі цього Таїнства та з безконечного хісна Святого Причастя,

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ Христова Церква не перестає пригадувати вірним їхні християнські обов’язки, а між ними перше місце займає обов’язок заховувати Божі заповіді. Бувають, одначе, часи, в яких суспільність особливішим способом потребує, щоб вірним той обов’язок торжественно і усильно пригадати. По нашому глибокому переконанні, настали саме такі часи – часи, в яких люди забувають на

ДЕНЬ НАУКИ Віра й розум не тільки не можуть бути собі противні, а навпаки – вони взаїмно собі помагають: розум доказує основи віри і, просвічений світлом віри, розвиває науку про Божі діла, а віра увільняє розум від блудів і збагачує його многими пізнаннями. Тому Христова Церква завсігди далека від того, щоб противитися розвоєви куль­тури, мистецтв

Наша надія на милосердя мусить бути змішана так страхом перед справедливістю, що треба нам надіятися зі страхом і боятися з надією. Мусимо надіятися на Боже милосердя так, щоби не забувати про страшну Його справедливість, і так боятися справедливої кари, щоби не тратити надії на милосердя. Солодкість надії все у нас змішана з гіркістю боязні. І навіть тоді,

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ СІМЕЙ Від здоровля християнської родини зависить ціла атмосфера, в якій люди виховуються. Майже безхосенною буде праця учити людей Господнього страху Божої любові, любові ближнього там, де нездорова, затроєна атмосфера родинного життя. Виховною працею християнської матері, дбайливою опікою християнина-батька, добрим приміром і проводом старших братів чи сестер в численній родині виробляються ті християнські чесноти,

“По сім спізнають всі, що ви Мої ученики, коли любов матимете між собою” (Йо. 13,35). Отже, чеснота любові є мірилом християнства у кожній людині. Так! Остільки саме християнин направду перейнятий наукою Христа, оскільки любить ближнього. А хто ближнього не любить, той, хоч би був і охрещений, не є справжнім християнином. Бо хто не любить брата-ближнього,

СВ. АПОСТОЛА ЯКОВА Як святий апостол Павло є представником і творцем аскези християн, навернених із “народів”, себто з поган, так святий Яків, перший Єрусалимський єпископ і брат Господень (названий Господнім братом), є типом юдеохристиян, себто християн, навернених із жидівства. Передання оповідає про нього, що його так поважали навіть жиди-нехристияни, що здобуття і зруйнування Єрусалима приписували

Апостол Яків радить: “Нехай кожна людина буде скора до слухання, а повільна до говорення” (Як. 1,19). Такий уже на добрій дорозі стати звершеною людиною того, що иайважніше в християнському житті: панування над собою. Хто стримує язик, буде обережний у бесіді, а тому легко встережеться тих бесід, що то з часом ведуть і гріх нечистий; встережеться

ДЕНЬ МАТЕРІ Родинне супруже життя є й в тім так безконечно глибокою тайною, що є образом Божої благодаті не тільки в єдності мужа з жоною, але й в дітях, що з тої злуки родяться. Душа, що в Божій благодаті лучиться з Богом, видає зі себе, родить, неначе діти, безконечного Божого достоїнства; а тими є добрі