роздуми на щодень

Щаслива та дитина, для якої першим словом матері – слово любові, що ублагороднює серце! Для якої перша наука – Божа наука, яка, навіть і при цілій своїй величі й силі, потрапить статися такою маленькою й покірненькою, що зрозуміє її й така дитина, яка ще нічого не знає. Візьме мати дитинку, що плаче, пригорне її до

Від найперших часів християнства всі ті, що у своїх бідах і вічних терпіннях молитвами прибігали до Богородиці, віддавали поклін або шукали у Неї помочі, все Її називали Пресвятою, Пречистою, Пренепорочною, чеснішою від херувимів, славнішою від серафимів.

Христова Церква має за мету спасення всіх людей -добро всіх народів на цілому світі і по всі часи. Христова Церква стоїть на правді і веде до загального та всестороннього добра. Бо ж віра та Божа ласка, правда та справжня просвіта і культура – то речі загально міжнародні, то добра, до яких усі мають право і

Справляє нам потіху читати у святому Євангелії, що Христос з любов’ю звертається до грішників, коли їх навертає. Тішимося на гадку світлої перемоги, яку піднесла Його ласка в серці грішниці Марії Магдалини. Надія росте в нашім серці, коли Христос входить у дім Закхея. Ми безпечніші про наше спасіння, бачивши, як Христос звільняє грішницю, котру фарисеї призначили

Добра матір розуміє, що виховання дітей – велика і трудна річ і що треба добре працювати над дітьми. А передусім християнка знає, як то треба діти всіма способами стерегти від злого, а частою молитвою випрошувати ласку з неба, бо добрі діти – то дар із неба, і даром з неба є знати, як поступати з

Знайдеться поміж вами, може, і не один такий, що за гріх собі не вважає опустити в неділю або свято Службу Божу, хоч виразно Господь Бог у законі Своїм приказав святий день святкувати, а Церква, толкуючи Божий закон, приказує християнам у неділю і свята бути на Службі Божій та духовної науки побожно слухати. Опустити таку Службу

Стоячи під хрестом, Пречиста Діва Марія годилася з Божою волею і з волею самого Христа. Добровільно злучилася з Христовою жертвою, хоч та жертва була для Неї таким безпримірним і страшним терпінням. Дивитися на таку смерть такого Сина і годитися на все те, що Бог постановив, і на все, що той Син терпить, – це така

Святе Євангеліє під кінець оповідання про життя Ісуса Христа містить ті уступи о безконечній глибині, щоб душу, яка вже перейде дороги каяння, просвітити світлом неба і загріти теплом любові З тієї глибини Євангелія щось і саме Святе Письмо відслоняє, бо кожний умний християнин відразу спостереже у тому оповіданні те, чого в ньому нема. У ньому

Якби я міг тим письмом причинитися хоч би в малій мірі до слави Пресвятої Діви, була б це для мене нова велика ласка. Якби я зумів примножити у ваших серцях довір’я і любов до Марії, була б це послуга для вас, бо справді щасливий той, хто Пречисту Діву любить і почитає. О, ніколи не припинимо

“Да буде воля Твоя”. Не без зворушення зачинаю про те святе слово писати. Воно так зрослося з психікою нашого народа, що мимоволі приходять на думку ті довгі покоління бідних, так часто кривджених, так рідко щасливих людей, що в поті чола ціле життя працюючи, відзначалися такою незвичайно цінною чеснотою, що її апостол Христа називає терпеливістю святих.

“Да прийде царствіє Твоє”. У всіх намірах, в яких можемо просити Божого царства, всюди стає перед нашими очима Божа справа, що є заразом і нашим добром, бо навіть коли молимося за ближніх, за Церкву, молимося й за себе – лучність у Христовому Тілі, зв’язь, що всіх нас лучить у одну святу родину, справляє, що правдиве

“Да святиться ім’я Твоє, да прийде царствіє Твоє, да буде воля Твоя”. Ті три перші прохання мають, – так треба догадатися, – сотки значінь, а сотки приноровлень; кожде з них неначе те сонце, що не тільки просвічує і зігріває цілу сонячну систему і цілу нашу землицю, даючи життя всім творам, цілому людству, а рівночасно огортаючи