Стоячи під хрестом, Пречиста Діва Марія годилася з Божою волею і з волею самого Христа. Добровільно злучилася з Христовою жертвою, хоч та жертва була для Неї таким безпримірним і страшним терпінням. Дивитися на таку смерть такого Сина і годитися на все те, що Бог постановив, і на все, що той Син терпить, – це така чеснота, що далеко-далеко перевищує святість усіх ангелів. Це така любов до грішників, для котрих ту жертву приносить, що хто з тих грішників, хоч би по століттях, зрозумів хоч тисячну частинку тієї любові, потрясений до глибини душі, кинувся би до ніг тієї Матері та Її Сина, розп’ятого на хресті, щоб їх гарячими сльозами перепрошувати і безконечною любов’ю відплатитися за їхню безконечну любов.
Якими ж могли бути розмови Пречистої Діви Марії з воскреслим Христом? Які тайни мусів Христос відслонити перед Її очима? Бо нема сумніву, що до Неї говорив тоді бесідою, що її не можна повторити людськими бесідами, і говорив їй такі слова, з яких, може, дещо почув святий Павло, піднесений до третього неба; слова, яких не можна, яких не годиться повторяти, бо вони є невисказані, вони є тим світлом неприступним, у якому мешкає Божество. Але щось із відблисків того світла просвічує ціле оповідання Євангелія.
Візьміть до рук святе Євангеліє. Візьміть тепер і читайте, але на те виберіть хвилю спокою і тишини, віддаліться на хвилю від замішання, неспокою, журби життя, замкніться у клітку-капличку вашого серця і там перед Усевишнім візьміть до рук книгу, яку вам дав Бог із неба, і читайте. Без поспіху, не з цікавости, а в дусі покори й молитви. А я готов дати вам не знати яке запевнення, як Бог на небі, що щось із Божого світла діткне вашу душу. І зрозумієте те, чого досі не розуміли. Відчуєте, чого не відчували, і захочете того, чого досі не хотіли. Бо коли в душі засвітить промінчик Божого світла з неба, коли очима душі чоловік погляне на щось із того, що звичайно невидиме чоловікови, тоді не можна описати, що в його душі діється. Дорож незнаного досі, і тепло незнаної досі побожности, і досі недосвідчена відріза до всього, що нечисте і неблагородне, не святе.
1939 р., квітня 11, Львів. – Із проповіді Митрополита Андрея, виголошеної на третій день Великодня
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень