Щаслива та дитина, для якої першим словом матері – слово любові, що ублагороднює серце! Для якої перша наука – Божа наука, яка, навіть і при цілій своїй величі й силі, потрапить статися такою маленькою й покірненькою, що зрозуміє її й така дитина, яка ще нічого не знає. Візьме мати дитинку, що плаче, пригорне її до серця і скаже лише: “Бог добрий!” – а дитинка вже успокоїлась… І не знати, чи то любов неньки дає їй той супокій, чи то той добрий Бог, що в небі, що, як найліпший Отець, опікується усім сотворінням… Але при цьому дитина уже навчилася, що в небі, десь там високо, є хтось. Хто? – не знає. Але знає, що є хтось, що про нього сказала мати, що Він добрий. Іще не знає про це дитина, а вже несвідомо серце її відчуває й учиться, що світ не є чимсь злим, що є хтось добрий на світі! Що вона, дитина, не серед ворогів, а серед братів-другів.
А навпаки: якою нещасливою почувається та дитинка, що вже за першим разом, як тільки щось на світі побачить, вже за першим разом, коли її щось на світі заболить, зараз почує від матері проклін, відчує злість! Її ж маленьке серце не знає ще злого, а вже наповнюється гіркістю злости й ненависти! І те маленьке серце вже навикає бачити біля себе ворогів та бажати їм лихе! І те молоденьке серце вже сповнюється тим хаотичним почуттям боротьби та ненависти, що розбиває народ, людей, рідних братів на самолюбні одиниці, ворожо до себе настроєні! Щаслива та дитинка, що, зростаючи, одержує від батька здорову науку! Що вже за першим разом, як тільки мимоволі, не знаючи ще, чи вільно, чи ні, сягнула по чуже добро, а зараз таки почула від батька це важне слово: “Цього не вільно! То гріх! То не добре!” Бо від тої хвилі вона вже стидається красти! Словом: вона навчилася (чого й старих ніхто не навчить, хоч би й який вчений чи мудрець цілими годинами навіть учив!), чим є для народу чесність! А яка знову бідна та дитина, що вже замолоду навчилася від батька всякого безправства! Що вже відтепер привикає до неладу та непорядку, що вже змалку починає красти, пити, ненавидіти людей та легковажити власну честь і совість!
1900 р., Жовква. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних тХристиянська родина*
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень