Христова Церква має за мету спасення всіх людей -добро всіх народів на цілому світі і по всі часи. Христова Церква стоїть на правді і веде до загального та всестороннього добра. Бо ж віра та Божа ласка, правда та справжня просвіта і культура – то речі загально міжнародні, то добра, до яких усі мають право і яких ніхто, ніякий чоловік і ніякий народ, не має права монополізувати тільки для себе.
Своїми засадами, як безоглядною правдою, підноситься Свята Церква високо понад змінчивості часів та ріжниці країн і народів. Вона завжди держить провід, а ніколи не дасться провадити…
Хто хоче Христову Церкву спровадити до ряду чисто народних організацій, той забуває на Боже оснування Церкви і не розуміє її по-християнському. Церква є прецінь організацією нелюдською, а Божою! Установив же її сам Воплочений Бог! А людство мусить прийняти її такою, якою вона є, або зовсім її не прийняти…
Все, що Церква одержала з Божої установи, все те не-зміненим задержує. І ніколи нічого з цього не змінить, бо не може змінити! Не може змінити ні своєї організації, ні своїх Святих Тайн, ні своєї науки…
її єрархічна організація може приймати нові форми, може пристосовуватися до потреб різних часів і народів, зміняючись у поодиноких зовнішніх речах, але сама в собі лишається тією самою, якою була в хвилі оснування Спасителем.
Порівняння: як столітній дуб зовсім не перестає бути тим самим дубом, хоч і як дуже розрісся, хоч і як глибоко запустив своє коріння та широко розложив своє галуззя, так і Церква: незвичайно розрослася на цілому світі впродовж дев’ятнадцяти століть, а є тією самою і подає ту саму, незмінену науку.
1900 р., Навечір’я Св. Михаїла, с. Марківці під Станіславом. – Із пастирського, ц послання Єпископа Шептицького до вірних “Правдива віра”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень