Причастя потрібне, воно є конечне для вічного спасення. Хто не причащається, не буде жити вічним життям. При кожній Службі Божій священик, звертаючись до людей з Пресвятим Таїнством в руці, взиває усіх присутніх: “Зі страхом Божим і з вірою приступіте!” І там, де нарід здає собі справу звеличі цього Таїнства та з безконечного хісна Святого Причастя, там знаходиться чимраз більше людей, які бажають якнайчастіше бути учасниками цього ангельського корму. А там, де люди байдужі на своє власне духове добро, там мусить Церква раз у раз пригадувати цю потребу душі й людям приказувати бодай раз у рік причащатися. Як же це сумно, коли люди аж до такого ступеня байдужі й так мало розуміють, так мало пам’ятають про своє вічне спасеная за таке ваше поступування! Не буду ганити, щоб не дразнити вас, бо ви готові й цілком затратити цю думку, що Боже слово, святе Євангеліє, є одиноким нашим спасенним. Про одне тільки вас проситиму – застановіться через хвилину над положенням своєї душі: ви недужі, а ваша недуга дуже тяжка і небезпечна. Самі подумайте, чи годиться так легковажити й не цінити того безконечного добра, яке маємо у святому Таїнстві Євхаристії! Чи годиться більше цінити свою вигоду чи пристрасть, ніж той небесний дар – дар над дарами, – що його Христос лишив нам, йдучи на смерть за нас. Що ж ви сказали би про чоловіка, що вище цінив би яку-небудь хопту, будяк чи кропиву, ніж прегарний лан пшениці? Ви сказали би про нього, що розуму не має. Легковажити собі щось направду цінного і тратити його задля пустого прив’язання до безвартісної марниці – це хіба знак нерозуму. Як довго живемо на цьому світі, так легко можемо придбати собі великі небесні й вічні добра, що їх Христос Спаситель дає нам у Святому Причастю!
1943 р, червня 3, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до тих, що на Великодні свята не причащали
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень