Бруно Ферреро

Дядько Карл запитав мене:

Жив собі колись у горах один чоловік, якому належала статуя, вирізьблена великим майстром.

Старий пустельник на ім’я Себастіян зазвичай молився у маленькій святині, захованій серед ті­нистої долини. Молився до розп’яття, що мало назву “Христос милосердний”.

Коли Жан-Батіст Віянней, майбутній парох в Арсі, ще був юнаком, то стикався з неймовірними труднощами у школі.

В одному полінезійському селі жило двоє чоловіків, що були запеклими ворогами.

Одного дня великий Учитель зібрав усіх учнів, аби вибрати собі помічника.

“Навіть Бог не є справедливий. Чому Він дозволяє, щоб вірмени гинули під завалами своїх будинків

Одна місіонерка доглядала паралітика, в якого були рани, що гноїлися. Вона виконувала свою роботу з приємною усмішкою,

Один король оженився і в день свого шлюбу представляв народові молоду королеву.

Один міністр сидів собі якось на бордюрі центрального міського фонтану, задумавшись про щось, та й упав у воду.

Одного дня святий авва Антоній розмовляв з юнаками, які вирішили провадити пустельницьке життя.

Один маленький щиглик мав прострелене крило. Деякий час він перебивався тим, що порпався  у землі і знаходив там їжу. Але скоро настала люта зима.