Бруно Ферреро

Два лісоруби працювали у лісі. їхніх два дерева мали грубезні міцні стовбури. Обидва лісоруби послуговувались сокирами з неабиякою вправністю, проте кожен робив це по-своєму. Перший рубав дерево вперто і наполегливо, зу­пинявся лише на мить, аби передихнути. Другий же щогодини робив собі тривалу перерву. Коли стало смеркати, перший зробив тільки половину справи. Він так стомився, що

Один хлопчина, котрий не був задоволений своїм життям, розказував своєму дідусю які у нього були проблеми і як все в нього було погано. Тоді  дідусь, взяв за руку свого любимого внука і сказав: «Розглянь цю кімнату, і постарайся запам’ятати всі речі, котрі є синіми». Внук досить швидко справився з задачею дідуся. Зразу ж  полинуло й

– Хочеш піти зі мною у кіно? – Так, звичайно. – А що хочеш побачити? – Тебе… Моя наймолодша донечка вимагала, аби я щовечора читала їй перед сном одну казку. Якось я подумала, що можу купити їй касету із записаними казками. Дівчинка навчилася вмикати магнітофон і кілька днів усе йшло добре. Та одного вечора вона

Якось незадовго до Різдва Христового учителька поставила своїм учням таке запитання: – Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята? Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки. Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має родину та

Хтось запитав мене кілька днів тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя наново? Довго не роздумуючи, я відповіла “ні”. Та згодом трішки замислилась і… Маючи змогу наново прожити своє життя, я менше говорила б, натомість більше б слухала. Не боялася б запросити до себе на вечерю друзів тільки через те, що

Онук великого вченого прийшов до свого дідуся. За плечима у руці хлопчина стискав пташку, яку зловив у саду. Хитро поглядаючи на дідуся, він спитав: – Горобчик, якого я маю, живий чи мертвий? – Мертвий! – сказав учений. Хлопчина розтулив долоню і, сміючись, підкинув пташку в повітря, і вона собі полетіла. – Дідусю, ти помилився! –

Одного дня селянин, який жив неподалік від обителі, підійшов до монастирської брами й енергійно застукав у неї своєю мозолистою рукою.

Жила колись одна дівчинка на ім`я Цецилія. Її батьки дуже багато працювали.

Хлопчик щось малював.Вчитель сказав: “Цікавий малюнок. Кого ти зобразив на ньому?”

Молода жінка поверталася з роботи додому автом. Вона вела дуже обережно, бо машина ж новісінька, лише вчора придбана завдяки ощадливості чоловіка, який відмовляв собі у багатьох речах, аби купити саме цю модель.

Ювелір сидів за столом і крізь вітрину своєї елітної крамниці байдужим поглядом дивився на вулицю. Якесь дівчатко підійшло до магазину і притиснуло носика до вітрини. Її очі кольору неба заблиснули, коли побачила один із виставлених предметів. Увійшла рішучим кроком і вказала пальцем на прекрасне намисто із блакитної бірюзи. -Можете його гарно запакувати? Це подарунок для