Одна місіонерка доглядала паралітика, в якого були рани, що гноїлися. Вона виконувала свою роботу з приємною
усмішкою, немовби це була найприродніша річ, і завжди лагідно розмовляла з хворим.
Якось вона запитала його:
“Чи ти віриш у Бога?”
Нещасний пильно подивився їй у вічі й відповів:
“Тепер вірю”.
У швидкісному японському поїзді їхав місіонер і читав молитви з молитвослова. Від несподіваного поштовху з книжки на підлогу випав образок Пречистої Діви.
Поруч сидів маленький хлопчик. Він нахилився і підняв образок. Але перш ніж віддати, з дитячою цікавістю роздивився його.
“Хто ця гарна пані?” – запитав хлопчик.
“Це… моя мама”, – на мить задумавшись, відповів священик.
Хлопчик уважно подивився на священика, тоді – знову на образок і промовив:
“Ти на неї зовсім не подібний”.
Місіонер усміхнувся. “Це правда, але хочу сказати, що усе своє життя я стараюся трішечки стати подібним на неї”.
А на кого подібний ти?
Бруно Ферреро
Фото: Схемка