роздуми на щодень

Уживайте чесно і по-христнянськи горожанського права, яке тепер маєте. Не давайтеся ошукувати, не да­вайтеся перекупити грішми або пиятикою, пам’ятайте, що продати своє пересвідчення є ділом нечесним. При вічах, нарадах і передвиборчих агітаціях стережіться обмови і клевети, майте до всіх любов, але свого дер­жіться. Тримайтеся разом, віддавайте голоси на добрих і свідомих християн, які уміли би

Лише така влада сильна і тривка, що опирається на любові! І тільки таку власть уважають звичайно люди тією, що походить від Бога! Тільки таку власть, що явля­ється опікою над підчиненими та, за прикладом Христа, службою, а не пануванням! Сам же Христос, що мав, пре­цінь, найвищу власть на небі й на землі, розумів завжди Свою владу

До багацтва суспільність не дійде без правдивої про­світи, і без неї легко то, що має, стратить. Тому справед­ливо люди цінять собі науку і просвіту. Бо наука для висших верств суспільносте є силою в не однім взгляді більшою, чим багацтва. Нарід, котрий має учених, здобу­ває собі в інших признання і честь, і люди з ним рахува­тися

Перед нами свята книга, в котрій списана Богом об’явлена наука і Богом об’явлені молитви. Книга пере­ходила з рук до рук і з покоління в покоління, почавши від самого Спасителя і Його апостолів, котрі вклали в ту книгу Богом об’явлену науку. Майже кожне поколін­ня додавало пам’ятку свого часу. Найславніші церковні учителі додавали свої об’явлення Божого слова,

Горе тим, що зло добром звуть, а добро – злам; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке – гірким! (Іс 5,20) Служба народові, служба Вітчині – се служба свята, та­кож Богу віддавана. Щоби до неї зблизитися, треба мати руки чисті, не закривавлені. Вітчина по Богу для

Щонеділі і свята всі українські громади в цілім краю, зібрані в церкві на спільну молитву, одним голосом ви­знають Христа, признаються до Його науки і до Його Церкви. Повторяють: “Вірую во єдиного Бога Отця, і во Ісуса Христа, Сина Божого единородного, і во Духа Свя­того Господа животворящого, і во єдину Святую собор­ную апостольську Церкву“. 

Метою кожного виховання є такий розвій дитини, щоби з неї стався дорослий чоловік з розвиненими і старанно плеканими усіма спосібностями ума, волі й серця. Той розвій зависить, очевидно, від поняття про людину, яка є провідною гадкою виховання. Те поняття зависить знову від цілого світогляду, серед якого прихо­диться людині жити. Для кого життя не є нічим

Хто має в душі Божу благодать, себто чия душа свята, Богові мила, хто є Божою дитиною, наслідником Божого царства, той, хоч найдеться поміж дикими звірятами або серед хвиль розбурханого моря, недалеко від повного щастя, вічної нагороди. А все-таки він є Божою дитиною й все-таки душею він неначе в небі, бо, як каже апостол, “наше життя

Чи чужинців, іновірців і ворогів теж любити? “А чи людина ця чужа для вас?” – спитаю. “А так! – скаже дехто з вас. – Чужа!“

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ НАУКИ Всі українці високо цінять науку й освіту. Як діти, що з такою ревністю горнуться до школи й бажають учи­тися, так і їх родичі та старші у народі вважають науку, освіту, знання за першу й найважнішу потребу народу. Може, стан пониження чи поневолення, у якому через довгі століття находився наш клир і наш

НЕСТОРА МЧ. Й ІН МЧ. ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТИ ТА МОВИ На чому ж опреться єдність хати? На національній єдності. Український нарід є одним народом, дехто схоче навіть сказати – одним організмом, тому й нале­житься йому стати і суцільним національним твором. Але йде про те, щоб заналізувати поодинокі елементи, з яких національність складається, і сили, які

Бог дивиться на серце. Хто не може більше дати, як добре слово, або молитву, або малу прислугу, той може з Божою благодаттю трапити на таке слово, як та хана- нейка, що почула від Христа: “За те слово…” (Мр. 7,29). Нелегко словом заступити діло, бо “Не ті увійдуть у Не­бесне Царствощо говорять: “Господи, Господи”, – але