Історія дня

Жив собі колись чоловік. Був він бідний, однак не журився – радів навіть із дрібниць. А ще в нього була мрія. Навколишній світ здавався йому сірим, жорстоким, безжальним, хворим. Чоловік страждав від цього. Якось зранку, коли він минав майдан, залитий сонячним світлом, йому спало на думку: «А якщо я розповідатиму людям історії? Може, мені вдасться

Три жінки йшли до криниці по воду. На кам’я­ній лавці біля джерела сидів старий чоловік і при­слухався до їхньої розмови. Кожна жінка вихваляла свого сина. Перша сказала: “Мій син такий бистрий та спритний, що ніхто не може з ним зрівнятися”. “А мій син, – промовила друга, – співає, як соловейко. Ніхто в світі не може

Батько сімейства натер машину мастикою і старанно пуцував, щоб надати їй бажаного полиску. Одинадцятилітній син допомагав йому – він чистив шматкою бампер. “Бачиш, сину, – мовив з повагою батько, – ця машина – справжній сімейний скарб. З нею треба поводитися обережно, дбайливо, їй треба приділяти увагу і час” — “Так, тату!” — “Розумний хлопчик!” Після

Чоловік і жінка досить пізно одружились, у них народився син. Вони виховували його з любов’ю, піклуючись, як тільки могли. Попри те, що самі жили убого, відправили його до школи мудрого вчителя, аби син міг зростати духовно. Коли хлопець повернувся додому, то захотів хоч якось віддячитися батькам. “Чи міг би я щось для вас зробити? –

Був собі монах. Жив він мирно і безтурботно. Але була одна річ, яка позбавляла його спокою: він боявся вічності. У раю вибрані співають хвалу Богу, так, як це роблять монахи. Але одна річ чинити це упродовж якогось часу, а інша – цілу вічність. Яка ж нудьга охопить через кілька мільйонів років щасливців, що перебувають поруч

Рано-вранці першого дня нового навчального року маленький школярик з мамою за руку радісно чимчикував до школи. Сонце щойно зійшло і світило в спину. Хлопчик зачаровано дивився на свою довжелезну тінь – він почував себе тридцятиметровим велетнем. Мама раптом зупинилася. Вона поглянула синові просто у вічі й промовила: “Сину, не задивляйся на свою тінь на світанку

Багатий честолюбний юнак звернувся до учителя із проханням, аби той допоміг йому досягнути справжньої величі. Мудрець дав йому дивне завдання: “Рушай у мандрівку по країні і плати людям, аби тебе прозивали і проклинали. Чини так рік”. Хлопець міряв дороги і шляхи міст і сіл, роздавав гроші і просив, щоб його якнайдошкульніше ображали. Усі мали його

Катехит питав дітей чи вони моляться. “Скажи нам, чи ти відмовляєш вечірні молитви?” “Так, звичайно”. “А вранці також молишся?” “Ні!” “Чому?” “Бо вдень я нічого не боюся”. Нерідко лише страх змушує нас до молитви. Це принижує і Бога, і нас. Завдяки молитві сходить сонце. Молитва, постійна і кріпка, хай якою мовою промовлена, знає, що по

Маленька дівчинка готувала подарунок на Різдво. Вона запакувала пуделко у гарну барвисту обгортку, і саме робила великі банти, використовуючи багато кольорової стрічки.

Гнучке деревце у саду прив’язали до міцного ясеневого кийка. Кийок служив деревцеві за опору й охорону, допомагав йому, щоби зростало струнким. Коли вітер запрошував у танок, юне деревце похитувало своєю щораз буйнішою кроною, розгойдувалося і кричало: «Відпусти мене, прошу, чому ти так міцно мене тримаєш? Дивись-но: усі гойдаються на вітрі. Чому ж я маю стояти

Коли моя бабуся вирушила навідати свою маму, вона відводила на це три дні. Один день ішов, щоб добратися туди на бричці, запряженій кіньми, ще один – аби розповісти і послухати останні новини, посидівши трохи в кухні, а трохи у саду, і третій день – на дорогу назад. Коли моя мати їздила до своєї мами, то

Батько зі сином сиділи у бічній наві храму. За якийсь час дитина торкнула батька і сміючись сказала: “Тату, поглянь на того чоловіка. Він спить”. Батько повагом подивився на сина і відповів: “Було би ліпше, якби ти теж спав, замість обмовляти інших”. Якось монахи звернулися до старця Помпона з питанням: “Як ти гадаєш, чи варто розбуркувати