СВ. АП. ЙОАНА БОГОСЛОВА
“Бо Бог – се любов!” (1 Йо. 4,8).
Знаю, що тепло цього Сонця є єдиним ліком на всі ваші болі. Бо здається мені, що саме брак любові є джерелом всякої біди та нужди.
Кожна людина має право до любові, має право від усіх людей дізнати її. І кривда діється людині, коли замало дізнає її. Людина має теж обов’язок і других любити! І кривду їм діє, якщо тієї любові не дає їм. Уявляю собі, що кожна людина, яка не зазнала у своєму житті досить любові, – то наче та бідна, хвора дитинка, якій діється кривда.
На вид тієї кривди, яку так живо відчуває моє серце, хотів би я кожному з вас винагородити її. Хотів би я розлити на вас обильний потік гарячої своєї крові, потік гарячої любові, яка непокоїла би плач вашого горя, гріла б і розважила б ваші бідні, занепокоєні та скривджені серця!
За прикладом святого апостола Иоана, хотів би я повторяти тільки то одно: “Дітоньки, любіться”
Більшої науки не навчився він від свого Учителя! Та і я не бачу у Христовому Євангелії більшої науки над науку про любов.
Знаю, що “се є звіщення, котре ви чули від початку, щоби всі любили один одного” (1 Йо. 3,11). Знаю, що “любов є від Бога. І кожний, хто любить, від Бога родивсяУ (1 Йо. 4,7). Знаю, що “хто любить свого брата, перебуває в світлі, і нема у ньому соблазни” (1 Йо. 2,10). Знаю, що “по тім пізнають усі, що ви мої (Христові) ученики, коми любов матимете між собою” (Йо. 13,35).
Знаю, що Святий Дух каже: “Не будьте нікому нічого винні, хіба щоби любити один одного. Бо хто любить другого, сповнив закон”. Отже, любов – це “завершення закону” (Рим. 13,8,10).
1901 р., січня 4, Станіславів, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства та вірних “Найбільша Заповідь”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень