СВЯТОГО ПЕРВОМУЧЕНИКА СТЕФАНА
“Стефан же, повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі” (Ді. 6,8)
По пресвятій людській природі Христа, якій належиться культ Богопочитання, віддає Вселенська Церква поклін і почитания святим у слідуючому порядку: на першому місці почитає Пресвяту Богородицю, на другому – святі небесні сили безплотні, так злучені в ангельські хори, як й поодиноко. На третьому місці почитає Церква святого Йоана Хрестителя, про якого Христос сказав, що нема більшого поміж тими, що їх зродили невісти. Після нього йде святий Йосиф Обручник Богородиці і Опікун Святої Церкви, а за ним святі апостоли, пророки, мученики та святителі і всі святі.
Круг церковного року, пересуваючи перед нашими очима довгі ряди святих, великих і славних Божих угодників, ставляє нам перед очі просто цілу історію Церкви – від немовлят, убитих Іродом Христа ради, і великого Стефана, “мужа, повного віри і Святого Духа” (Ді. 6, 5) до тих, що життя поклали за ікони, і до нашого священномученика Йосафата, архиепископа Полоцького.
У тій предивній суспільності святих, до якої усі належимо, буває, що ми їм сплачуємо довг часом забутий довг справедливости. Не один із тих дорогих наших братів був за життя тяжко кривджений судом світу, а часом судом і осудженням власних братів.
“І каменували Стефана, який взивав, мовивши: “Господи, Ісусе, прийми дух мій!” А впавши на коліна, закликав сильним голосом: “Господи, не постав їм цього за гріх!” І промовивши це, смертю заснув” (Ді. 7,59-60).
Кожний гріб мученика – то джерело чудотворної сили, яку черпає віра прибігаючого до гробу мученика по мірі її сили. Хто з великою вірою прибігає до мученика, той може за його заступництвом всього очікувати від Бога.
Культ мучеників виробляє в душах християн щось із того мужества й відваги, якої треба, щоби життя від дати за віру.
1941 р., вересень, Львів. – Із декрету Митрополита Андрея “Почитания святих”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень