НЕДІЛЯ МИТАРЯ ФАРИСЕЯ
Неділя свята, день Божий. Не годиться в нім ніякої тяжкої роботи робити. Тож християни, як лише сонечком устали та по-християнському перехрестилися і помолилися, одіваються в те, що найкраще, найлучше в хаті, попоїдять, що Бог дав.
Коли так християни повставали та помолилися, розноситься селом голос дзвону, що скликає людей до церкви. Як хто побожніший, а більше серця має для того всього, що Боже, то якнайскоріше спішиться, щоб на відправу не спізнитись. А хто лінивий, то довго в хаті забавляється, і як до церкви прийде, то часом уже і по науці. Голос дзвонів, браття мої милі, означає голос Божої ласки, що людей до Бога кличе.
Коли голос дзвонів по селі розноситься, то з ним разом і благодать Божа відгоміном по селі несеться. До дверей кожної хати застукає цей голос, стукає до кожного серця. А на той голос обізветься в кожній християнській душі і сумління, цей Божий голос, який у душі, в середині, за кожну річ християнинові скаже: що має зробити, а що має залишити. Цей голос Божий, то так як відгомін Божої ласки, що кличе та запрошує християнина до кожного доброго діла та перестерігає перед кожним недобрим.
Скажіть же тепер самі, чи Ви не чули в серці того голосу ласки Божої, як дзвони кликали до молитви? Чи не обізвалося тоді й сумління твоє, мій брате милий? Чи розум не показав тобі, ясно як на долоні, що голос, який оце кличе до церкви, до Бога, – це голос Божий? Чи не розумів ти тоді, що маєш святий обов’язок за тим голосом іти? А якщо ти коли за тим голосом і не пішов, чи не чув ти в серці, як благодать Божа та власне твоє сумління твій гріх тобі викидають? А гризли, сварили, напоминали тебе.
Пам’ятай: у житті йди все за тим голосом! Ніколи не відступи від нього! А все будеш мати в серці мир Ісуса Христа, і все благодать, ласку в Господа Бога.
1901 р., січня 27, Крехів. – Із пастирського листа Митрополита Андрея до вірних “Про Церкву”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень