8 жовтня

ДЕНЬ ЮРИСТА

Кожна влада має в собі щось Божого, тож загальна гад­ка людей є згідна у цій річі з наукою святого Павла: “Кожний нехай кориться вищим владам, бо немає влади тільки від Бога, а ті, що є, є встановлені Богом” (Рим. 13,1).

Не входячи в трудні питання, до якого ступня саму фактичну, хоч би й нелегальну владу треба чи можна і коли вважати, в розумінню апостольського тексту, за владу, що походить від Бога, скажемо лише, що дійсно кожний розумний і совісний чоловік мусить признати цілком природний обов’язок коритися владі, котру як владу признає, коритися їй як Божій установі, як Божо­му порядкови у людській суспільності.

Якщо кожна влада являється чоловікови неначе просвічена якимсь Божим авторитетом, то особливі­шим способом такою мусить являтися судейська влада. Хто удається до суду, шукаючи справедливости, та під­дається авторитетови, рішенню того суду, тим самим признає вже й той вищий авторитет.

Саме поняття суду та судді є таке, що воно є зв’язане з найвищими, з найбільше Божими поняттями людсько­го ума – з поняттями права та справедливости. Там, де ці поняття в людстві затемнюються, там воно сходить просто у хаос, у якім затрачується всякий порядок, уся­ке добро, усяка правда, а навіть усяке достоїнство люд­ське. Без цих понять чоловік майже не ріжниться від звірини, а на кожний спосіб чоловік є дикуном, непри- часним ніякій культурі. Ці два поняття є вершком усіх суспільних понять і фундаментом усякої культури.

І в дійсності, суддя – то людина, вища від людської природи, він є непричасний людським пристрастям. Перед ним могутній багач не є вищим від убогого же­брака. Він не оглядається на людей; є вищий над люд­ську пристрасть; його суд не зависить від яких-небудь дочасних дібр; ніякий приказ, ніяка погроза, ніякий страх, ніяка надія не може спровадити його з доро­ги справедливого пристосування закону. Тому суддя є батьком для всіх кривджених, опікуном сиріт, підпорою вдовиць, пострахом для людей неправедних, погрозою для лихварів, осудженням неправного зиску, пересто­рогою перед злочином. Де являється суддя, там настає порядок, щезає людська кривда, зникають ворожнечі, вирівнюються крайні суперечності, зачинає царствува­ти справедливість. Очевидно, що все те відноситься до теорії, до абстракції, а не до судді конкретного, що може бути і є дуже далеким від судді, – до ідеї.

Не диво, що Боже об’явлення ставляє також суддів на першому місці людської єрархії. З многих уступів на­веду лиш один, що свідчить вимовно про величність суддейського уряду перед Богом. У псалмі 81 (Євр. 82) судді названі просто богами. Автор псалма могутньою силою повстає проти несправедливих суддів, пригаду­ючи їм Божий суд, що їх чекає, пригадує їм їх обов’язки: “Доки судити будете по несправедливості та оглядати­ся на особи грішників? Судіть сироту йубогого, пригноб­леного й бідного оправдайте, вирвіть бідного йубогого, з руки грішника вибавіть його” (Пс. 81, 2-4). Щоби про­будити совість упавших суддів, пригадує їм небесну до­стойність, пригадує назву, яку сам Бог їм дає: “Я сказав: ви боги йусі сини Найвищого” (Пс. 81,6).

1934 р., жовтень; 1935 р., січень, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства “Уряд сповідника”