ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА. П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ
Обіцюючи зіслати Свого Духа з неба від Отця, Христос означує Його виразно як Учителя. “І Я упрошу Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був із вами по віки” (Йо. 14,17).
Коли переглянемо церковну літературу перших часів після Зіслання Святого Духа, то спостережемо, що Святий Дух сповняє таку величенну роль Учителя й Провідника в християнській громаді і в Церкві, що в дійсності не можна було краще описати того учительського уряду Святого Духа, як це зроблено в нашій молитві “Царю небесний“. Дійшло, в історії Церкви і в об’явленні, даному через апостолів, у їхній науці – Святий Дух “є всюди й усе наповняє“. Він є скарбом усяких духовних дібр, Він є подателем життя.
Візьмім, наприклад, першу історію Церкви – апостольські діяння. Вони зачинають від опису “хрещення Духом Святим” (Ді. 2, 5). Святий Лука, перший історик Церкви, якому маємо завдячувати неоціненні описи й збереження такого незрівнянного архіву першорядних документів з тих часів, описує, як то Святий Дух сходить на апостолів, як наповняє увесь дім, де вони сиділи, як явилися розділені язики, неначе огненні, й осів на кожному з них. “А вони наповнилися всі Духом Святим і почали говорити різними мовами, як їм Дух дав промовляти” (Ді. 2,3-4).
У християнській громаді люди “повні Духа й мудрости; повні віри й Святого Духа; повні ласки й сили” (Ді. 6,3,5,8).
1937р., травень-жовтень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Дар П’ятидесятниці”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень