В наших часах є чимраз більше таких людей, що зовсім відрікаються Ісуса Христа і вертають до старих поганських звичаїв. Вже в не однім краю Європи сі новомодні погани повпроваджували собі таке нехристи- янське супружество. Називають його цивільним для того, бо не заключається в церкві перед священиком, а в цивільнім уряді перед якимсь урядником. Таке супружество розривають собі люди, як і коли хотять. В тих краях допущені розводи.
То цивільне супружество і такі розводи наносять дуже велику шкоду на цілий нарід. Най Господь Бог стереже нас від такої погані.
Передовсім таке супружество цивільне не є перед Богом ніяким супружеством. Ми життя в такім супружестві називаєм життям на віру. Тож нема в тім життю ні ласки, ні благословенства Божого. Нещасні люди, що завели собі таке супружество, не можуть ніколи ні сповідатися, ні причащатися, бо живуть безустанно в грісі тяжкім і сим дають вірним велике згіршення. Діти, що вийшли з такого цивільного супружества, ростуть без Бога та віри, а що більше, від самих родичів учаться грішити.
А знов таке світське право, що позволяє розривати і християнські супружества, веде до того, що і муж, і жона, безбожно розірвавши супружество християнське, живуть, відтак, кожне собі на віру, а їх діти з попереднього християнського супружества пропадають для Бога, народу і себе самих.
Тож треба вам добре знати, що нема більшого нещастя для якого народу, як такі цивільні шлюби та розводи. Всякі права людські, що впроваджують такі постанови, суть безбожні та противні об’явленій правді святої віри.
1902 р., лютого 11, Крехів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея “О супружестві і родині”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень