“І ангел інший прийов і став при жертовнику, маючи золоту кадильницю, і дану йому тиміяу множину, щоби поклав із молитвами всіх святих на жертовник золотий, що перед престолом. І піднісся дим тиміяну з молитвами святих від руки ангела перед Богом“(Одкр. 8, 3-4).
Загально відомо, що Церква у своїх обрядах та загалом у всіх предметах, що служать до виконування обряду, вживає премногих символів, яких повно і ясне значення повинно у великій мірі причинятися до піднесення поваги обряду і його практичного значіння в християнському житті.
До таких символів, що представляють Ісуса Христа, в першу чергу належать престол-жертовник у церкві. Се символ о стільки важливіший від усіх інших, що є, відай, самим Святим Духом об’явлений у Святому Письмі. Знаний є уступ в Апокаліпсі святого Йоана (Ап. 6,9), у якому сей новозавітний пророк описує своє видіння Божого престолу в небі: “Бачив я під вівтарем душі вбитих ради Божого слова й ради свідоцтва, котре мали” (Ап. 6,9).
Жертовник із поміщеними під ним мощами святих представляє ось яку тайну нашої віри: святі мученики, а відтак усі святі, що є також свідками Ісуса Христа, немов знайшли вічний спокій під омофором Ісуса Христа. У Ньому вони наче укриті аж до хвилі, коли будуть вповні прославлені. Вони досі не одержали ще повноти небесної слави.
В поняттю святих отців престол-жертовник є символом, якого Святий Дух оживає, щоби дати пізнати Ісуса Христа.
Щоби небагато отців наводити, скажу тільки, що се є наука святого Григорія Назіянзенського у 28-ій бесіді. Того самого вчить святий Григорій Двоєслов у гомілії на третій покаянний псалол, де каже: “Жертовник – се Божий Син. На Нього кладемо в сім життю жертви наших сердець. На Ньому вбиваємо заказані гадки, щоби не відживали”.
1932 р., червень, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Символи Ісуса Христа”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень