До правильного поступування треба уваги на те, що робиться. Себто треба, щоб ум дивився на положення й положення оцінив та осудив, заки приступить до діла. Хто, приступаючи до діла, занедбає той правильний погляд, оцінку чи осуд про річ, мусить, очевидно, йти вперед із зав’язаними очима. Хоч і не спішиться, як загонистий чоловік, глупо поступає, коли береться до того, чого не знає, а не знає того, чого не переглянув. Може бути, що в дуже короткому часі був би міг оцінити Ціле положення й правильно поступити, але того не зробив. Рішає, занедбавши звернути увагу на все те, що мусить попередити правильне рішення. Тим самим опускає те, що в кожному християнському положенні головне, – опускає надію на поміч з неба. Бо тільки той правильно надіється на поміч з неба, хто зі свого боку зробив те, що міг. “Бога взивай, та рук прикладай“. Чоловік, що опускає зробити те, що може, а здається тільки на поміч з неба, допускається гріха кушення Бога і не може від- кликуватися на поміч, обіцяну з неба.
“Є дороги, – каже мудрець, – що видаються чоловікови бути праведними, а кінець їх ведеу смерть ” (Прип. 14,12). Що ж тоді говорити про дороги, на які чоловік стає, не приглянувшись навіть тому, що видається. А такою є дорога, на яку чоловік без уваги і необдумано ступає. Якби хто так само пускався в дорогу подорожі, сказали би про нього просто, що зійшов з ума. їде чи іде, а не знає де. Не пам’ятає на мету і не питає, чи дорога веде до мети.
Це правда, що є положення в житті, в яких і думаючи, і шукаючи, і з порадою наймудріших людей ще не знаємо, що робити. І тоді не лишається нам нічого іншого, як “очі наші підносити до неба, до Бога”, як говорив святий цар Йосафат (Парал. 20,12).
1935 р., лютого 12 – грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень