НАВЕЧІР’Я РІЗДВА
ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!
Цим словом витаю Вас у навечір’я празника Христового Різдва.
У цьому слові – “Христос Раждається” – є наймогутніша потіха, бо в ньому є щось, що не з цього світу, щось із неба, щось із тієї радости, яка людину підносить до життя надприродного: віри, надії, любові. В цьому слові – “Христос Раждається”- є суть цілого Євангелія, тієї доброї вісти про спасения.
Я бажаю сьогодні відвідати духом усіх Вас і кожного зокрема. Я хотів би зайти до кожного, що тяжко хорий, віддавна прибитий до ліжка болізни. Хочу відвідати тих, що не мають ніякої опіки, ніякого ліку й ніякої, навіть у свята, найменшої потіхи. Я хотів би, щоб моє слово зайшло у кожну найубогішу хатину, притулило, піднесло, скріпило на душі й тілі кожного, що терпить. Не сумуйте, зближається хвилина, де Ваші терпіння обернуться в радість.
Нехай Христос буде з Вами, нехай кріпить, потішає, навчає і веде. Нехай простить дотеперішні провини, нехай душі очистить із усякого гріха, а серцям най дасть потрібний лік для усунення всякого болю і всякої сльози, бодай на цих кілька днів Різдвяних свят.
Тому, бажаючи Вам, дорогі, всяких небесних дарів, бажаючи Вам сповнення усіх бажань, що відносяться до батьківщини, кожному з Вас зокрема й усім разом до слова привіту додам і таке: при Вас, дорогі, у свята Христового Різдва я душею і серцем, молитвою і співчуттям радістю і побажаннями, при Вас і з Вами пам’ятаю перед Богом про всі Ваші потреби.
ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!
СЛАВІМО ЙОГО!
Спасителю наш, Христе. Розважаючи тайну Твойого народження, стаємо перед Тобою яко Дитиною, зложеною в яслах у вифлеємському вертепі, та з Пречистою Дівою Марією, Твоєю Матір’ю, зі святим Йосифом, Її об- ручником, з убогими покірними пастирями й зі східними мудрецями покланяємося Твойому Божеству і Твойому Чоловічеству та Божій Твоїй Особі – іконостасі премудрости Божого Слова.
1943 р., грудня 23, Львів. – Із проповіді Митрополита Андрея до духовенства та вірних на Святий вечір 1944 року
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень