Є люди, для яких релігія є неначе урядовим одностроєм, якого уживають лише кілька разів у рік при патріотичних торжествах. Інші, щиріші для Бога, надягають мундир християнства кожної неділі, але відтак складають його до скрині, а вбираються в іншу одіж на всі заняття цілого тижня.
Треба сказати, що дуже трудно зрозуміти таких людей. І вони не можуть нас розуміти. Іншими словами кажучи: щоби розумітися, треба уживати одної мови. Ціль мови, що є підставою всякого говорения, – то християнський світогляд. Хто християнського світогляду не має. той для нас уживає якоїсь мови, що ми її не розуміємо Для кого, наприклад, релігія не є перш усього справою віддавання Всевишньому Богу належного Йому бога, почитания, то він тим словом називає щось, чого я н знаю. Хто в релігії не бачить справи свого вічного спа сіння, обов’язку супроти Бога, Божого Закону і небезпеки, як той Закон не виконується, – для того релігія є очевидно, чим іншим, а не тим, чим вона повинна бути для християнина. Для кого Христос не є Богом і Спасителем, для кого Його Таїнства не є орудниками спасіння, – не тільки по теорії катихизму, схованого десь в бібліотеці, але як дійсні потреби і кожноденні поняття життя, – з таким трудно порозумітися в справі релігії без огляду на те, до якого віроісповідання належить. А противно, хто в житті шукає сповнення Божої волі, дбає про сповнення Його Закону, хоч і не християнин, той буде ближчим християнства, ніж християнин, що є байдужий для своєї релігії та не сповняє її обов’язків.
[1942 р., березень], Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до православних архиєреїву справі порозуміння українців різних віроісповідань
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень