День відходу у вічність Митрополита Йосипа-Веніаміна Рутського
Про велич душі перед Богом і заслуги чоловіка мало що знаємо, як довго ми є поміж живими, тими живими, що їхнє життя є радше смертю, чим життям. Заслуги людей буде Бог судити, але не бачимо, щоб можна було Рутському закинути браку жадоби жертви. нам видається, що кожна днина його життя була новою жертвою і кожний акт його волі був актом бажання смерти. Що не умер смертю мученика – не значить ще, що мав бути конечно меншим від усіх, що вмирали тою смертю. Прецінь тисячі великих святих не були мучениками. А якщо годиться брати великі приміри – сама Пресвята., Преблагословенна Діва Марія не вмерла смертю мучениці, й улюблений ученик Христа святий євангелист і пророк Йоан не вмер теж смертю мученика. І святий Василій Великий, ані Йоан Золотоустий, хоч цей останній, може, не без якоїсь тіні святої заздрости говорить про святого апостола Павла, що щасливій він і великий, що міг через 30 літ щодня умирати. Рутський належав до тих, що через 30 літ щодня умирав, а чи дійшов до тих найвищих – це побачимо колись по смерті. Але не без значіння для насможе бути це слово Римського Архиєрея УрбанаVIII, який Рутського назвав “стовпом Церкви, великаном З’єдинення, Атаназієм Русі”.
1937-1939 рр., Львів.-Із праці Митрополита Андрея про життя й діяльність Митрополита Йосифата-Веніямина Рутського на тлі доби
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень