Надія спирається на основній правді віри про Боже милосердя. Вже в Старому завіті пророк Єзекиїл іменем Божим висказував ті основні правди: “Не хочу смерти грішника, але щоб навернувся і жив” (Єз. 18, 23), а цілий Новий завіт, ціла наука Ісуса Христа, Його діла, Його муки і Його смерть є таким безмірним проявом Божого милосердя, що сміло можна сказати, що правда про Боже милосердя є основою віри. Супроти того не може бути більше ложної й фальшивої науки чи думки, як та, що Бог грішникові відмовляє прощення, що не хоче його благодаттю до Себе навернути та довести до оправдання.
Дорога в оправдання веде через ненависть гріха. Та ненависть гріха спирається як, з одного боку, на стра- сі, що вже зачинає бути страхом гріха, провини, так і на надії, що вже в грісі спостерігає найбільшу перепону до осягнення бажаного добра. Ось розположення, що вже зачинає наближатися до любові. На акт Божої любові, що сам собою вже і перед Таїнством Покаяння вернув би Божу благодать, грішник ще не має сили, але як перед сходом сонця небо зачинає бути прикрашене світлом зірниці, так, заки в душі розійдеться Божа благодать, що сплине на неї, душа зачинає звертатися до Бога. І це є початком любові.
1935 р., лютого 12- грудня 15, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Християнська праведність”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень