СВ. МАРІЇ МАГДАЛИНИ
“І просив Його один із фарисеїв, аби їв із ним; і увійшов у дім фарисея, сів до стола. І ся жінка, що була в місті грішницею, довідавшися, що сидиться за столом у домі фарисея, принесла алябастрову посудину мира, і стану- ла ззаду біля Його ніг, і, ридаючи, почала слізьми зливати Його ноги і волоссям своїм голови обтирала і цілувала Його ноги й мастила миром...” (Лк. 7,36,48).
Пишу це в Підлютім дня 4 серпня нового стилю, себто в день, у якому обходимо пам’ятку тієї великої святої, що замолоду була великою грішницею, святої Марії Магдалини. Трудно знайти кращу провідницю в науці покаяння і ліпшу посередницю, щоб отримати з неба благодать покаяння для себе і слова покаяння для тих, яких бажалося б довести до покаяння.
Почала зле – і просто грішницею у Святому Письмі названа. До неї відносяться ті слова Христа у святого Луки: “Відпускається їй много гріхів, бо много полюбила...” (Як. 7,47).
Слова, що порушують серце до покаяння, – так, як грішниця була порушена аж до плачу, до цілої відміни життя. Вона про Нього знала, чула про Його доброту. Божа благодать приготовляла ту хвилю навернення. Може, для неї Ісус прийшов до місточка, і, може, для неї прийшов до фарисея, де прийняв упокорення. Вона вкінці рішається, мимо згляду людського і стиду, йти до чужого дому, до фарисея, що її злословив у присутності людей, що з неї сміялися. Мастить Ісусові миром ноги, втирає власним волоссям. У її душі відбувається якийсь психічний переворот. Вона стає іншою особою: з грішниці – каянницею, готова від Христа прийняти цілу науку, а може й стала святою, а навіть правдоподібно, що так. Вона в Христі бачить любов і доброту, і це веде її до покаяння.
З-поміж грішників буде Ісус набирати своїх апостолів (Давид,Матей,Петро,Павло,Августин).Великі святі-великі покутники. І, може, якраз тому, що були великими грішниками, могли бути великими покутниками-апостолами. Навернений грішник буде більше милосердний, і досвід його життя буде для людей дорогою і наукою. Бо чоловік, що на собі не досвідчив Божої благодаті, міг би бути застрогий. У завданні Церкви видимо той премудрий заряд Божого провидіння. Подивляймо Божу мудрість зглядом нас самих. Мусимо Богові великою любов’ю відплатитися. “Кому більше відпущено, більше любить“. Хто більше согрішив – має нагоду до того, щоби більше любити і більше посвятитися для Ісуса Христа.
1939 р., січня 19-29, Львів. – Із праці Митрополита Андрея “Духовні вправи для духовенства”; 1939 р., лютого 5, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства і вірних ”Про покаяння”
365 днів з Великим Митрополитом, роздуми на щодень