Боже, в Тройці єдиний! Вірую, що Ти безконечно добрий, що Ти найбільше, безконечне добро. Оцінюючи те добро, люблю Тебе цілим серцем, цілою душею, рад би Тебе любити всіми силами, гадками й бажаннями. З любові до Тебе бриджуся і ненавиджу гріх, що противиться Твоїй любові. Я зле поступив, согрішив, образив Тебе гріхами, відступив від Тебе і стратив Твою пресвяту благодать, без котрої немає спасіння.
Як блудний син, хочу вернутися до Тебе, Милосердний Отче! Я згрішив перед небом і перед Тобою, Отче, і вже не достойний зватися твоїм сином. Коли лише буду тільки мати нагоду приступити до святого Таїнства Сповіді, щиро висповідаюся зо всіх моїх гріхів, – а тепер перед Тобою, Боже Ісусе Христе, сповідаюся, оскаржують і жалую за свої гріхи. Бажаю ту сповідь повторити перед Церквою, себто перед священиком – слугою Церкви, – і від Церкви дістати відпущення гріхів. Бажаю також прийняти пресвяту Тайну Євхаристії, Тайну Твого Тіла і Твоєї Пресвятої Крові. Прощаю усім ворогам, всім, що мене скривдили, бо знаю, що можу надіятись від Бога прощення моїх гріхів так, як я прощаю всім моїм довжникам. Тому й по змозі я готов помиритися із противниками та ворогами. Хату свою, родину, дітей та ціле життя своє і своїх найближчих посвячую і жертвую Пресвятому Христовому Серцю, віддаюся в опіку Пресвятої Пречистої Богородиці.
1939 р., вересня 26, Львів. – Із пастирського послання Митрополита Андрея до духовенства “Обернулася картка історії”
365 днів з Великим Митрополитом, Роздуми на щодень